Сліди минулого

5

Коли оперативники приїхали до будинку то помітила машину Бориславського.
- Софія пересядуть за кермо на випадок якщо той утікатиме на машині. Олю я піду до будинку а ти йди до вікна. - розкомандувався Гліб.
- Окей - погодилась Софія та пересіла.
- Будьте обережні - промовила Оля.
І на погоджуючий кивок вони з Глібом пішли у двір.
У будинку
Гліб зі зброєю у руках зайшов до будинку. Хлопець не очікував що Юрій ховається за дверима на не встиг відреагувати на удар.
Оля почувши дивні звуки пішла до дверей з яких вибігав злочинець.
- Стояти - закричала старший лейтенант та вистрілила у повітря, але його це не зупинило. Він біг у сторону своєї машини і не очікував побачити там машину поліцейських біля якої стояла Софія з пістолетом у руках.
- Ще один крок і я тебе пристрелю. - попередила вона.
- Тікати тобі нікуди - за його спиною зʼявилася Оля.
- Чорт все ти мені зіпсувала тварюка малолітня. - підіймаючи руки до гори промовив чоловік.
- Руки - дістаючи наручники промовила Юзефович.
- Я піду до Гліба - сказала Софія бо почала переживати за колегу.
- Добре - відкриваючи двері машини промовила Оля.
Зайшовши у двір будинку Софія побачила Гліба який приймався за двері, та ледве стояв на ногах.
- Гліба ти як? - підійшовши до напарника запитала дівчина.
- Нормально голова тільки болить. - Відповів хлопець та ледве не впав.
- Тихо. - взявши хлопця під руку вона повела її до машини.
- Оль їдь до відділку а я викличу швидку. - Повідомила Соня.
- Навіщо швидка? - Запитав Мазур.
- Так ти не спиричайся - вказуючи на Гліба проговорила Юзефович - Тримайте мене у курсі.
Оля поїхала до відділку а Соня викликала швидку.
- Сонь навіщо? Зі мною все добре. - Почав демонструвати хлопець та знову ледве не впав.
- Так заспокойся ти отримав по голові і може бути струс, треба це перевірити.
Хлопець нічого не відповів а просто продовжив чекати швидку.
Після приїзду швидкої капітана госпіталізували для обстеження а Полянська поїхала з ним.
У лікарні
- Ну що там? - запитала Софія піднявшись зі стільця коли Гліб вийшов з кабінету.
- Все нормально мене відпустили до дому, струсу не має - відповів хлопець і колеги поїхали до відділку

У відділку
- Олю де Полянська та Мазур? - запитав підполковник щойно увійшовшу дівчину.
- Гліб отримав по голові, а Софія поїхала з ним. - пояснила Оля сідаючи на диван.
- Вона телефонувала?
- Поки що ні
- Добре я піду на допит а ти якщо зʼявляться якісь новини повідом будь ласка. - попросив шеф та пішов у кімнату для допитів.
- Мені здається чи між ними щось є? - Запитала Марго сідаючи поруч з Олею.
- Я теж так думаю, хоча те що Соня залишилась з Глібом не чого не означає.
- Ну чому вона могла б поїхати у відділок.
- Як би Гліб залишився один то точно не поїхав у лікарню, а Соню залишати тет-а-те з маніяком не дуже розумно.
- Ну тут ти права, хоча я все ж таки думаю що вони будуть разом.
- І ми їм у цьому допоможемо - дівчата відбили пʼять та посміхнулися.
Через декілька хвилин до кімнати відпочинку зайшли Соня та Гліб.
- ну що жити будеш? - звертаючись до Гліба запитала Марго.
- не переживай тобі мене ще довго терпіти - пожартував він та сів на диван до дівчат.
- мені все таки здається що тебе сильніше приклали ніж ти про це кажеш - сівши на бильце дивану зі сторони Гліба промовила Соня.
- Та ти що - хлопець схопив дівчину та повалив собі на коліна.
- ааа - Софія точно цього не очікувала.
- Що у вас сталося? - запитав наляканий підполковник зайшовши до кімнати. У відповідь він почув тільки сміх підлеглих.
- Що там з Бориславським? - Запитала Марго.
- Він заробив собі на пожиттєве і по амністії вийти йому не вдасться. - Відповів Полянський сідаючи на стілець.
- Ну так йому і треба, аби я могла його описати то він би вже сидів - трохи засмучено проговорила Соня.
На таку репліку дівчину обійняти колеги у знак підтримки.
- Ти у цьому не винна. Ти була ще дуже маленька. - заспокоїв її Сергій
- До речі як так вийшло що у 19 років ти вже капітан? - поцікавилась Оля
- Даня тоді вже був підполковником, але часто їздив у патрулі, так як він любив випити а напарників у нього нормальних не було він тягав мене як водія. Мене дідусь навчив водити це у 15 тому, я здала на права і поліція видала мені водійське посвідчення як працівнику ось з 16 я з ним і працювала. - розповіла усе дівчина.
- Я зараз не зрозумів? Між вами щось є? - запитав Полянський дивлячись на свою доньку та підлеглого.
- ні - промовили колеги та розсліялись
Хоча обидва хотіли щоб це була правда.