Обіцяна кровʼю

розділ 3

Ліля.

Після всіх привітань ми нарешті прийшли до банкетного зали.  Весь зал був оформлений у біло – бежевих кольорах, які розбавляли рожеві елементи. Величезна скляна люстра звисала до низу над серединою зали. Круглі столи на сім чоловік стояли по всій залі, навколо центру, над яким і була люстра. На кожному столі та арці на французьких вікон були  композиції із справжніх квітів. Головні були білі та ніжно рожеві лілії. Мої улюблені квіти. Моя мама справді постаралася із декором. Мене це не сильно хвилювало так все ж у список бажань я внесла кольори оформлення. Все і справді чудово. Наш стіл був розташований у самому кінці посередині між  двох сторін, де в шахматному порядку стояли інші столи. Напевно так оформили, щоб кожна сім'я була за своїм столом окремо.
Мій шлунок вже скоро почне кричати. Я і справді зголодніла та почуваюся не дуже добре. Сьогодні спекотний день і це жахливо. Я і так тяжко переношу спеку, а сьогодні тут у цій сукні, в цьому залі переповненому людьми — особливо тяжко для мене. Весь час, поки я була поруч із вже своїм чоловіком, він не опускав руку з моєї талії. Не знаю чи Маттео відчував, що мені не добре, чи це просто власницький жест. Щойно ми сіли він нахилився до мого вуха та промовив.

–Тобі погано? Почекай поки скажуть перший тост і тебе проведуть вийти перепочити. Не пий багато алкоголю — стане гірше. – від його низького голосу пробігли мурашки по усьому тілу. Цей жест показав би зневагу до гостей, родини, його підданих, але я не відмовилася, у відповідь тільки кивнула, не зважаючи на те, що я піду із тілоохоронцем..

Перші слова говорили батьки, та я ледь вловлювала їх суть. Мене вже не так хвилювало це все. Я не могла думати ні про що інше тільки, як би втриматися на ногах. Цього разу Маттео мене не тримав, і я почувала себе покинутою. Не хочу зганьбитися перед стількома людьми і тим самим поставив у незручне положення Маттео. Ми тільки одружилися, тому наші відносини можуть погіршитися, але я хочу постаратися зберегти їх хочаб нейтральними. Я не знаю, що він думаю щодо цього, але я не буду особливо через це перейматися. Побачимо, що з цього вийде і чи буде Маттео робити що-небуть для нашого шлюбу.

З роздумів мене вивели крики : «Гірко!» «Гірко!». Мій чоловік розвернув мене до себе. Це було так ніжно та обережно, але його хватка стала міцнішою під час поцілунку. Я знову ледь могла йому відповісти, але він не тисну. Давав цю крихту свободи мені.