Обіцяна кровʼю

Розділ 5

Ліля.

Сонячне світло, яке йшло від вікна, відкидалося прямо на моє обличчя. Тому мій перерваний  сон покинув мене.  Ця кімната здається незнайомою, хоча те, що було вчора важко забути. Весілля, істерика посеред ночі. Чудовий день видався, нічого сказати.

Я тільки зараз відчула тепло від тяжкої руки, котра обіймає мене за талію. Від цього моє тіло вже рефлекторно напружилось.

   –Це я. – сказав знайомий грубий та хриплий від сна голос. О так, як про нього забути, мій законний чоловік. Разом з ним, цей шлюб буде „ найзаконнішим". 

Він не спить, як я думала. І він навіть не тримає дистанцію між нами, яку я встановила, коли ми засинали. Нахабно. Але, Лілю, потрібно радіти тому, що вже є. Він мене не ображав і не змушував ні до чого. Все добре.

Між іншим, сон в мене був міцний, на диво. Мені тяжко дається засипання тим паче на новому місці та ще й майже незнайомою людиною. Не дивлячись на це, в ньому є щось, що дає відчуття безпеки біля нього. Це саме дивне адже в той же час я боюсь його. Я не до кінця розумію, що відчуваю. Цей чоловік змушує відчувати різні емоції одночасно. І це мене вводить в ступор, такого раніше не було. Господи, допоможи мені.

  Всі ці думки мають час, а мені ще збиратися на все ще спільний сніданок наших сімей, котрі для нас найближчі та, які залишилися в готелі.

Я пробую відсунутися від Маттео, але він не відразу послабив хватку своєї руки на моїй талії. Міцно тримав.

Врешті решт я звільнилася і пішла до ванної приймати душ. Теплий, приємний душ заспокоює та відганяє погані думки. Час трішки заспокоїтися. Я не можу нервувати постійно. З людиною, котра є винуватцем цих нервів, мені жити все своє подальше життя. Треба брати себе до рук та налагоджувати наші стосунки. Ну або хоча б перестати тремтіти перед ним. Це жахливо і я ненавиджу цю слабкість.

Закінчивши з душем, я обертаю одне полотенце навколо свого тіла, а іншим волосся, і приступаю до інших ванних процедур.

Тепер я виглядаю свіжіше, вчорашній день сказався на мені та моєму обличчю. Не дивлячись на те, що зараз я вже виглядаю добре, я дістаю свою підготовлену міні косметичку. Трішки макіяжу не завадить. Тільки зараз я зрозуміла, що забула взяти із шафи одяг на цей день. Чорт.

Не хочеться крутитися прикритою тільки одним полотенцем біля Маттео. Тому приймаю рішення попросити його принести для мене одяг.