-Укай..?
Я впізнала свого знайомого, якого я знаю 4 роки. Коли я перейшла в середню школу, то мене віддали на тренування Іккею Укаю. Іккей Укай - це дідусь самого Кейшина.
А з Укаєм молодшим, я познайомилась, коли його дідусь попросив дещо занести йому. Тоді ще пам'ятаю Кейшин назвав його "капризним старим".Від тоді ми знайомі, але бачились рідко.
-Наокі? От такої, не очікував тебе побачити тут, -сказав він і запалив цигарку. -Ти в Карасуно перейшла?Просто форма їхня на тобі
-Вірно. Як ти? Старий знову ганяє?
-Нормально. Він в себе сидить, тренує бажаючих.
-Може також станеш тренером? Все ж таки знаєшся в волейболі.
-Навіщо мені? Тільки й нерви зіпсую, але недавно мені запропонували стати тренером старшої Карасуно.
-Підеш на цю вакансію?
-Ще в роздумах.
-Наокі! - я почула крик з вулиці і аж підстрибнула,-Скільки мені ще тебе чекати?! -до крамниці увійшла розлючена Таміко.
-Що ти тут робиш, Міко?
-Мене мама попросила тебе забрати. Я всюди шляюсь, а ти наче у прірву провалилась! -сказала вона і перевела погляд на враженного Укая, -Ой, вибачаюсь, -сказала ніяково вона, прикусуючи щоку.
-А.. Кхм.. Та нічого страшного, - сказав він і відвів погляд, одразу затушивши цигарку.
-Таміко, почекай мене ще трохи в машині, Я скоро прийду.
-Гаразд, але швидше! -сказала вона і вийшла з магазину.
-Наокі.. -покликав мене Укай і я повернулась до нього, -А. кхм..Скільки років твоїй старшій сестрі? -спитав він і я побачила в його очах зацікавленість.
Та ну?! Невже Кейшину, сподобалась моя сестра? Тепер цей двадцяти шести річний дід від мене не відстане, адже буде питати про сестру. Ну впринципі.. З них би не погана пара вийшла.. Фу! Про що я думаю?!
-Вона на два роки від тебе молодша.А що?Сподобалась?
-Просто цікаво стало, -швидко відповів він і дістав нову цигарку.
-Ну добре, повірю тобі на цей раз. Я йду, а то на мене Таміко накричить.
-Бувай, заходи частіше.
Я вийшла, після чого пішла до сірої машини, яка належала моїй сестрі.
-Я прийшла, -сказала і сіла на переднє сидіння. Я з Такімо переглянулись.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Однокрилий Ворон
RandomНаокі переходить до Карасуно і виявляється, що волейбол знову стає частиною її життя. Хто ж знав, що все обернеться так? Весь її шлях старшої школи буде пролягати на знайомства з новими людьми і підтримкою рідних. В її житті з'являється нова мета...