12 Снів [18+]

Глава 1

Ранок був неймовірно складний, на жаль, як і всі інші за останні місяці. Голова боліла до нестями, серце гучно билося, а шлунок немов хотів вивернутися. Ледве заставивши себе встати, потопала до ванної кімнати. Включивши світло, направилася до умивальника, провернувши краник, почула гул води. Намочивши руки холодною водою та вмившись, підняла очі на дзеркало:

Синці під очима вже переходили з синього у пурпуровий відтінок, а шкіра була сірого кольору з яскраво червоними капілярами. Очі, які я ледве могла відкрити, покриті рожевою сіткою від лопнувших судин. А світле волосся було скуйовджене в декілька ковтунів. Відводжу погляд і, опустивши кришку від унітаза, сідаю зверху. Облокачую лікті на раковину та на пару секунд закриваю очі.

Спокій приходить лише на мить, далі ж мене чекають ті самі думки. Сон, що снився мені вже два місяці, зовсім не змінюється у сюжеті. Спочатку я думала, що настільки втомилася, що так мозок намагається змусити мене відпочити. Далі почала списувати на якісь фільми або книги. Останні були ліки та психотерапевт, які не на краплю не допомогли. Від останнього я так і не беру дзвінки, бо просто не знаю, що відповісти.

Кожен ранок тепер став такий самий як і сон. Вже два місяці.

Зібравшись з думками, або зробивши такий вигляд, вимикаю воду. Хвилин двадцять відкисаю у ванній. Після одягаюсь та їду на пари.

Кілька станцій на метро, яке на диво пусте для ранку вівторка, і я заходжу в улюблену університетську кав'ярню.

— Привіт, Хелен, — я посміхаюсь дівчині з неймовірно густим та кучерявим темним волоссям та шкірою з шоколадним відтінком, що працює тут майже кожен день з мого першого курсу.

— Як зазвичай? — поймавши мій кивок, вона починає пакувати шоколадний бісквіт та готувати неймовірно велику каву з молоком, мигдальним сиропом і піною.

Я тим часом, обпершись на стійку, бо інакше ніяк не могла стояти, спостерігала за вулицею навпроти. Там вже не світилася червона вивіска як зазвичай, а старенька лавка була закрита темними шторами. Чим довше я дивилась, тим глибше знову занурювалась у думки.

Десь рік тому, гуляючи після пар, сюди затягнула мене моя подруга Вайолет. Магазинчик був маленький, але неймовірно затишний. Темне дерево, два червоних крісла та купа поличок з різними антикварними речами: посуд, прикраси, годинники та книги. Ціни були трохи завеликі як для студенток, але логічні як для коштовних речей, яким кілька століть.