Тут є ще й інші збіги. Бачите загнутий край рани? Це озна-
чає, що різали справа наліво. Як і в Стерлінґ. Лезо, яке викорис-
товували для розрізу, гостре, без зубців. Як і те, яким убили
Стерлінґ.
— Скальпель?
— Схоже на те. Рівний розріз вказує на те, що лезо не сіпало-
ся. Або жертва знепритомніла, або ж її міцно зв’язали і вона не
могла рухатись, не могла вириватися. Вона не могла завадити
лезу, воно плавно рухалося по прямій.
Баррі Фрост виглядав так, ніби його зараз знудить.
— Ой. Боже. Будь ласка, скажіть, що вона вже була мертва,
коли він робив це.
— Боюсь, що це не посмертна рана. — Понад хірургічною мас-
кою виднілися тільки зелені очі лікаря Тірні, і вони горіли люттю.
— Перед смертю в неї була кровотеча? — запитав Мур.
— Внутрішня кровотеча в черевній порожнині. А це означає,
що на той час її серце ще працювало. Вона була ще жива, коли…
відбувалася ця процедура.
Мур глянув на посмуговані синцями зап’ястя. Схожі синці
вкривали її щиколотки, а на стегнах — смужка маленьких під-
шкірних крововиливів. Елена Ортіз намагалася вирватися зі
своїх пут.
— Є й інші докази того, що під час розрізу вона ще була жи-
ва, — сказав Тірні.
— Запхайте руку в її рану, Томасе. Гадаю, ви
вже знаєте, що знайдете всередині.
Мур неохоче просунув руку в черевну порожнину. Тіло було
холодне, крижане від кількох годин лежання в холодильнику. Це
нагадувало йому відчуття, коли він запихав руку всередину туш-
ки індички, намагаючись витягти звідти тельбухи. Він занурив
руку по зап’ястя і почав обмацувати стінки рани. Це було грубе
втручання до найінтимнішої частини жіночого тіла. Він намагав-
ся не дивитися на обличчя Елени Ортіз. Лише так він міг збері-
гати спокій і зосередитися на суто технічному аспекті того, що сталося з їх тілом.
Немає матки.
— Мур подивився на Тірні.
Патологоанатом кивнув.
— Її вирізали.
Мур вийняв руку і пильно глянув на рану, роззявивши рота
від здивування. Тепер Ріццолі запхала всередину свою руку, на-
магаючись дослідити рану своїми короткими пальцями.
— Більше нічого не вирізали? запитала вона.
— Тільки матку, — сказав Тірні.
— Сечовий міхур і кишечник він
не чіпав.
— А що це таке я намацала? Твердий вузлик, з лівого боку,
сказала вона.
— Це шов. Він зробив його для того, щоб зчепити кровоносні
судини.
Ріццолі підняла на нього очі, приголомшена.
— Тобто, це хірургічний шов?
— Звичайний кетгут 2/0, — припустив Мур і глянув на Тірні,
чекаючи його підтвердження.
Тірні кивнув.
— Точно такий шов ми знайшли і в Діани Стерлінґ.
— Кетгут 2/0? — слабким голосом запитав Фрост. Він відійшов
від столу і стояв у кутку, готовий щомиті кинутися до умивальни-
ка.
— Це що, назва якогось бренду?
— Ні, це не назва бренду, — відказав Тірні. — Кетгут — це вид
хірургічної нитки, виготовленої з кишок корів або овець.
— Тоді чого вона називається кетгут? — запитала Ріццолі.
— Ця назва сягає ще часів Середньовіччя. Тоді з кишок тварин
робили струни для музичних інструментів. Це слово вигадали
тодішні музи́ки. У хірургії такі нитки використовують для зшиван-
ня глибоких шарів сполучної тканини. З часом вони розсмокту-
ються в організмі.
— А де він міг узяти цей кетгут? — Ріццолі глянула на Мура. —
Ви знайшли джерело його походження у справі Стерлінґ?
— Майже неможливо визначити конкретне джерело, — сказав
Мур.
— Кетгут виробляють десятки компаній.
