Будинок на березі моря

Глава 1: Шум моря та тиша будинку

У салоні машини, що шалено мчала звивистою дорогою, панувала дивна тиша. Крім шуму двигуна, що бореться з нерівностями шляху, і свисту вітру, що проникає в салон через прочинене вікно. Жінка, за кермом, стиснула кермо міцніше, машина злегка вильнула. Вона машинально поправила пасмо, що вибилося із зачіски, але погляд її був відчуженим.

Вона не думала про дорогу, не думала про те, куди їде. Вона думала про порожнечу, яка поступово заповнювала її, замінюючи натхнення, яке ще зовсім недавно вирувало в ній.

Місто, яке ще недавно здавалося їй джерелом натхнення, тепер викликало лише роздратування. Величезне, галасливе, з його нескінченним потоком людей і машин, воно душило її. Робота у видавництві, яка колись приносила їй задоволення, тепер здавалася їй рутиною. Вона почувалася загнаною в кут, затиснутою в лещата очікувань і вимог.

Їй потрібна була нова книжка, але слова не йшли. У голові панувала порожнеча, а все, що вона намагалася написати, звучало нудно й однотипно. 

Вона їхала все далі, углиб пустки, геть від міста, геть від своїх проблем. Вона сподівалася, що десь далеко, у тиші та спокої, вона зможе знайти натхнення, знайти себе.

Напевно, не кожен мешканець мегаполіса наважиться переїхати в якусь глушину. Вона натискає на кнопку вмикання радіо, щоб хоч якось розбавити тишу в салоні.

—З вами радіо п'ятниця, сьогодні в Києві очікується до плюс двадцяти дев'яти градусів Цельсія, — віщає ведучий, а Емма робить трохи тихіше, щоб воно не кричало.

Вона машинально повернула голову до приладової панелі, і погляд її впав на спідометр. Стрілка нещадно показувала сто двадцять кілометрів на годину. Сонце починало сліпити в очі. Їй їхати щонайменше ще години дві.

Раптом її телефон починає дзвонити. Почалося. Вона дрібно дивиться на дисплей екрана. Перша думка була, що дзвонить агент із видавництва за нову книжку, але ні. Не видавництво.

Емма зітхає, машинально поправляючи телефон, що лежить на пасажирському сидінні. Дзвонить невідомий номер. Зазвичай вона не бере слухавку з таких номерів, бо рід її діяльності змушує це робити через не хочу.

Телефон продовжував дзвонити, немов наполегливий метелик, що б'ється об скло. Жінка нарешті здалася, натиснула кнопку прийняття виклику і піднесла телефон до вуха.