30 секунд щастя.

Що відбувається?

Глава V
Що відбувається?

Всі у класі трохи посміялись, але Віка дивилась на нього, і думала:

- 💭Ого, я думала, що тільки у фільмах той самий рандомний прохожий стає твоїм однокласником💭.
Джексон також побачив Віку і привітливо їй посміхнувся.
- Привіт, Джексоне, - привіталась з ним вчителька. - Розкажи нам, будь ласка, про себе.
- Ну, я люблю грати у волейбол, і.. все напевно.
- Ну добре, а тепер, якраз щоб не втрачати урок англійської, я придумала дещо цікаве. Джексон і Віка, станьте, будь ласка, коло дошки лицем до класу так, щоб ви не бачили дошку.
Джексон підійшов до дошки, та повернувся обличчям до класу, як і сказала вчителька. Віка також підійшла до дошки, і стала праворуч від Джексона.

- Добре, молодці. Тепер кожен учень класу має написати на дошці по одному прикметнику, який описуює Віку або ж Джексона. З лівої частини дошки - про Віку, а праворуч про Джексона. Але одна людина - один прикметник, тож ви маєте обрати, кому ви будете писати. Коли всі напишуть, Віка і Джексон мають обернутись, прочитати і перекласти слова. Все зрозуміло, немає питань?

- Немає. - вигукнули деякі однокласники.
- Гаразд, тоді починаємо.

Всі однокласники по черзі підходили до дошки і щось писали.
-💭Цікаво, що мені там напишуть..💭-думала Віка.
Було трохи ніяково стояти. «💭А куди дивитись? А куди покласти руки? А мені посміхатись чи ні?💭» - думала вона.

Схоже, що Катя помітила схвильованість Віки, тож вона подивилась на неї, ніби кажучи: «Просто будь собою, і все буде добре!»
Від теплого погляду її блакитних очей і доброзичливої усмішки, Віка заспокоїлась. Чомусь, їй стало дуже тепло від тої усмішки, від тих очей, ніби було дуже спокійно, і ніби все було у сповільненій зйомці. Це було якесь нове відчуття, і.. таке приємне.

-💭А вона дуже гарна💭
З цими думками, дівчина і не помітила, що на неї вже декілька хвилин дивиться Джексон. Коли вона обернулася до нього, він сказав:
- Ти, доречі, дуже гарна. - дивлячись у її блакитні очі, з усмішкою промовив він.
- Дякую, ти теж. - відповіла вона без аби якої зацікавленості.

Напевно, будь-яка інша дівчина на її місці була б вже на 7-му небі від щастя, але Віка не відчувала нічого дивного, нового, вона ставилась до нього просто як до однокласника, як до самого звичайного однокласника.