30 секунд щастя.

Що зі мною?

Глава ХІІІ
Що зі мною?

7.40, Віка вже йде до школи з думками «💭Сьогодні я маю зібратись з думками, та розповісти правду, все буде добре! Так..? Має бути добре! Боже, я так хвилююся. Ну хочаб один плюс є - не буде алгебри..💭

Дівчата зустрілись коло школи, як завжди, але Катя чомусь зробила макіяж, та вдягла свою улюблену блакитну сукню, їй дуже личив цей колір.
- Ого, куди ж ти так вирядилася сьогодні? - спитала у неї Марі, коли Катя підійшла до дівчат.
- Та..просто так, захотілося хахах) Іноді у мене є натхнення щось з собою зробити) - трохи соромʼязливо відповіла Катя, та обернулась навколо себе, щоб продемонструвати свій лук.

-💭Ого, вона така гарна...А її запах.. вона так файно пахне, ніби ангел що злетів з небес💭 - подумала Віка, що просто мовчала і дивилась на свою подругу. Потім вона підійшла, і вдихнула аромат її волосся. Воно пахло карамеллю.. та чимось ще.. таким домашнім, і спокійним..
- Що ти робиш? - посміхнувшись, спитала її Катя.
- Ой.. - Віка навіть не помітила, що вона це робила. Ніби вона підсвідомо це зробила, вона не знала чому. - Просто, ти дуже файно пахнеш. Це якийсь новий парфюм?

Катя почала щось розповідати про духи, але Віка чомусь не слухала слова. Вона просто дивилась у її шоколадні очі, та просто слухала її голос.

-💭Так стоп.. що зі мною?💭 - раптом, ніби прокинулась Віка.
-💭І що це було... якийсь гіпноз чи що.. ну добре, не важливо, вже рівно восьма. Ми маємо йти у актовий зал💭

Через пару хвилин, Віка із дівчатами вже сиділи в актовому залі, та чекали початку.

-💭Тааак Віка, зберися, давай, зізнайся.
А як сказати? «Дівчат, я маю вам у дечому зізнатись?» чи... блін, так страшно💭

Минала хвилина, дві, пʼять, та Віка все ніяк не могла наважитись зізнатись.
Тим часом, на сцену виходили 2-3 класи, та деякі діти з цих класів читали якісь вірші. Віка не могла зізнатись, тож просто дивилась на сцену, та слухала вірші.
Та раптом, на сцену вийшла.. Аня?
-💭Точно, а я у неї і не питала де вона навчається.. Ну це логічно що у цій школі, вона найближча до її дому.💭

Аня читала якийсь нн вірш про любов. Як же нудно. Після цього якась вчителька, що брала ніби «інтервʼю» у дітей, спитала у Ані, що таке любов на її думку.
- Хмм, - дівчинка задумалась. - я думаю, що любов, це коли тобі по-справжньому комфортно з людиною, коли ніколи не даси її в образу. Це коли тобі подобається її переваги та недоліки, коли ти сприймаєш людину такою, яка вона є, і коли ти готовий, бути з нею поряд, незважаючи на всі перешкоди. Любов - це коли ставиш інтереси цієї людини навіть вище за своїх, коли тобі не всеодно на емоції та почуття цієї людини, та коли ти готовий віддати все, щоб ця людина була щаслива.