30 секунд щастя.

Незабутня ніч

Глава VIII
Незабутня ніч

Дівчата пішли у парк, та сіли на лавочку.

- Цікаво, що у них там... - Сказала Марі.
- Ага.. - задумливо сказала Віка.

Дівчата сиділи на лавочці, їли льодики, та розповідали цікаві історії з життя, та через деякий час, Злата сказала:
- Дівчат, а не хочете сьогодні на ночівлю до мене піти? Мені якраз мама запропонувала щоб ви прийшли сьогодні.
- Я думаю я зможу - сказала Марі.
- Я не знаю, я маю спитати у мами.
- Ну спитай.
Віка подзвонила мамі, і спитала чи можна їй піти на ночівлю до Злати.
- А якже переїзд? Ти встигеш?
- Ой точно, я і забула. А о котрій завтра ми їдемо?
- О 11 ранку.
- Я встигну, ще купа часу буде.
- Ну добре, а що то за Злата? Вона хороша дівчина? А хто ще буде? А ви самі вдома будете чи її батьки теж?
- Злата хороша. Ще з нами буде вся наша міні-компанія, а тобто ще Марі і Катя, напевно... Ну і батьки Злати теж вдома будуть, де ж їм ще бути.
- Ну добре, йди. Але напиши мені будь ласка як будеш лягати спати, і вранці, коли прокинешся, гаразд?
- Добре, добре. Дякую мамо. - радісно промовила Віка.
Виклик закінчився. Віка повернулась до дівчат, і сказала:
- Я теж зможу, але десь о 10.30 маю бути вдома, окей?
- Добре, - відповіла Злата. - без проблем.
- А що ми будемо робити з Катьою? - спитала Марі. - Думаю, буде негарно якщо ми без неї будемо.
- Згодна, треба щось придумати..
Аж раптом, саме у цей момент, телефон Злати задзвенів. Це була Катя.
- Ого, вона ніби відчула, що ми про неї говоримо. - сказала Злата
- Ага, цікаво вийшло, хахах. -  посміхнулась Віка.
Злата зробила голосний звук, та взяла слухавку.
- Алло, Злата, привіт. Ти з дівчатами?
- Привіт, так, мене більше цікавить де ти.
- Я все розповім, де ви?
- Ми сидимо у парку на лавочці, ти нас побачиш.
- Добре, я йду до вас.
- Угу.

Дзвінок закінчився. Через пару хвилин до дівчат прийшла Катя. Вона виглядала дуже щасливою.

- Ну що там було? Розказуй давай! - з нетерпінням сказала Злата Каті.
- Нуу... - соромʼязливо почала вона. - це дуууже довга історія. Почалось все з того, що ми з Марком відійшли від вас. І потім.. ви не повірите що було. Він сказав що я йому подобаюсь, і спитав чи це взаємно!!
- АФІГЄТЬ - вигукнули Злата і Марі.
- Потім, я звісно сказала що так, і він запропонував погуляти. Я погодилась, він взяв мене за руку, і ми пішли.. кудись пішли короче. Ми просто гуляли і розмовляли, потім я сказала, що ви мене чекаєте, та йому теж пора було йти додому, тож ми попрощалися і пішли у різні сторони. А ще він мене обійняв і сказав «До зустрічі» та подивився ТАКИМ ТЕПЛИМ поглядом. Я просто розтанула!
- Ва-а-а-а-а-ау, це просто чудово! - ледве не пищали Марі зі Златою.
- Доречі, Кать, - сказала Злата. - Ми хочемо сьогодні влаштувати ночівлю у мене, ти зможеш?
- Тааа, я зможу! Мені якраз мама пропонувала піти до когось сьогодні.
- Ооо це чудово! - сказала Марі
- Ого, це буде моя перша ночівля за все життя! - сказала Віка. Вона чомусь була не така радісна як решта дівчат. Так, вона була рада за подругу, але щось не давало їй спокою. Це щось було тесь глибоко у ній. Чомусь, вона була більш сумна ніж радісна, хоч і сама не розуміла чому.
Дівчата ще трохи погуляли, а потім вже пішли до Злати додому. Квартира була дуже гарна,  та була доволі просторою. У Злати була своя кімната, яка була оформлена у зелено-білий колір. Там було двоповерхове ліжко, та ще два матраци, що лежали паралельно до ліжка, тож було місце для всіх дівчат.