"Доля завжди підкидує різні несподіванки"
Тетяна Іванівна: Ти впевнена в цьому?
Аня: Так, ви говорили, що він ні з ким не контактує, а до мене він тягнеться... І я не хочу йому такої самої долі як в мене.
Тетяна Іванівна: Добре, це твоє діло можеш після завтра збирати документи.
Аня: Я вас обожнюю!!!!
* Аня сіла на мот та поїхала до НСК" Олімпійський". Дівчина заходила всереду, як тут до неї хтось подзвонив. *
Аня: Так, я вас слухаю.
?: Я головний тренер збірної України, Сергій Ребров.
Аня: Я вас уважно слухаю...
СР: Ти не бійся, я багато наслухався твоєю професійністю, так ось про, що я говорю я хочу, щоб ти представляла збірну України на зборах як журналіст.
Аня: Ви зараз серйозно?! Боже це так несподівано... мені потрібно подумати...
СР: Так, звісно. Набереш на цей номер коли подумаєш.
Аня: Добре, дуже дякую вам.
*Тут до дівчини підійшов її коханий*
Вова: Сонце, привіт)
Аня: Привітик)
Вова: То що поїхали в кафе?
Аня: Так, давай)
*Вони обоє підійшли до парковки та хлопець хотів відкрити двері для Ані*
Аня: Е ніііі, я сьогодні сама поїду)
Вова: Та ну блін Ань...
Коля: От найшов собі вискочку і не може з нею справитись.
Аня: Шапаренко! Рот!
Коля: Та блін шо я таке сказав? Це ж жарт.
Аня: Деколи корисно буває просто промовчати.
*Дівчина одягла шолом та поїхала*
Вова: Хахаха)
Коля: Не регочи. Це взагалі то твоя ЛЕДІ
Вова: Мені подобається)
Коля:Ну так вона така прикольна, з перцем)
Вова: Воу-воу, друже полегше.
Коля: Хахаха, та вона просто кума тий все. Їдь бери, бо вона вже напевно біля кафе)
Вова: Добре, бувай)
*Аня поїхала в сторону кафе та сиділа на моті поки чекала на Бражка*
Вова: Я вже тут)
Аня: Ну автомобілі не такі швидкі як мій залізний кінь)
Вова: мене бісить, що ми їздимо не разом.
Аня: Та нууу тебе, давай вже підемо.
* Вова взяв дівчину за руку та повів у середину залу. Відсунув для неї крісло та потім сів навпроти неї*
Вова:Ну давай розказуй.
Аня: Про що?
Вова:Як там поїздка в дит будинок?
Аня: Вов, я не знаю як ри на це відреагуєш, але...
Вова: Але, що?
Аня: Я хочу його всиновити.
Вова: Ти що?!
Аня: Я хочу його всиновити... він такий маленький... він так вловився в мій палець і не хотів відпускати.
Вова: Ну добре... але знай, що я проти...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Талісман
FanfictionЦя історія-розповідь про розлуку двох найкращий друзів які росли в сиротинці, але одного з них забрали в сім'ю. Чи зможуть вони віднайти одне одного? Чи будуть разом? Які виклики їм підготує доля надалі? Відповідь на усі ці запитання ви отримаєте...
