Перегони на почуття

Нове коло

Дівчина не квапилась відкривати подарунок, переминаючись з ноги на ногу. По формі вже можна було здогадатись, що там принаймні не каблучка. Софі ледь помітно зітхнула, чи від розчарування, чи від полегшення. Біс знає, що в того хлопця може відбуватись в голові.

- Не відкриєш? - посміхнувся Чімін, все ще тримаючи простягнуту з подарунком руку.

- М, так... - Софі натягнула на обличчя посмішку, але рука затремтіла, що не вислизнуло з уважного погляду хлопця, хоча він і промовчав.

В середині був невеличкий ланцюжок, з виду наче золотий, в центрі красувалась машинка, та чотири кілечка. На цей раз дівчина щиро посміхнулась, на те з якими деталями була пророблена мініатюра її ж Ауді.

- Дозволиш? - запитав хлопець.

- Угу.

Він застібнув браслет на лівій руці та нахилився торкаючись тильної сторони долоні губами. "Чому від такого простого дотику все тіло зводить?" - подумала Софі, лише зітхнувши в голос.

- Зніми його, якщо засумніваєшся, - сказав Чімін.

- В чому? - здивовано запитала Софі.

- Ти потім зрозумієш, - він дивно підморгнув, - а тепер давай повечеряємо.

Софі спочатку перевдягнулась у комфортний домашній шовковий одяг, який зовсім не заважав рухам, але при цьому можна було легко зняти лише одним рухом подвинувши бретелю вбік. Чімін в цей час накривав на стіл. Він вже наче вдома знайшов все приляддя, та відкрив шампанське. Така буденність для обох була в диковинку, але приємною. Софі обіперлась об стіну та тихенько наглядала, як хлопець розливав ігристе, й ненароком для себе посміхалась. Їй подобалось, як Чімін хазяйнував на кухні, їй здавалось, що це було таким буденним та правильним.

Дівчина підійшла до нього зі спини, коли той опустив пляшку в лід, та обійняла його обгортаючи руками й притискаючись всім тілом:

- Все добре? - запитав Чімін, накривши її руки своїми.

- Мг, - задоволено промуркотіла Софі, - дякую.

Через пару хвилин вони вже сиділи один навпроти одного.

- Для тебе це все виглядає дивним? - раптом спитав Чімін.

- Тобто? - здивувалась Софі.

- Подарунки, вечеря, і таке інше, - розмислював хлопець, - ти ж за це дякувала.