Перегони на почуття

Остання зупинка

Він вималював невидимий візерунок на животі піднімаючи тканину нічної сорочки догори, але Софі його зупинила.

З того часу, як після аварії вони почали спати разом і доходили до інтиму, Софі завжди була до Чіміна лицем. А верхній одяг і білизну знімала самостійно, якщо взагалі знімала. Вона ще не звиклась до шраму на спині, і кожен раз тіло зводили судоми, що він його побачить, що йому стане гидко, хоча Чімін терпляче чекав. Дівчина думала, що коли коли шрам повністю загоїться, вона можливо зробить татуювання, щоб приховати його. Але зараз рано.

- Я сама, - прошепотіла Софі Чіміну в губи.

Вона схопила край тканини, але хлопець схопив її руки і скрутивши їх в замок підійняв догори.

- Чімін, - взмолилась дівчина, а в душі все схололо. Вільною рукою хлопець потягнувся до талії, трішки змістився до спини, де починався шрам. Софі зажмурила очі готуючись до болю. Звичайно швів давно там не було, і він не болів, але їй здавалось інакше.

Рука зависла в міліметрі від початку.

- Подивись на мене, - тихо промовив Чімін.

Невпевнено Софі відкрила очі, намагаючись стримати сльози, проте вириватись з його рук вона не хотіла. Чімін ніжно торкнувся губами її, а потім притулився чолом до чола, все ще тримаючи руки Софі над головою, притискаючи до вікна.

- Ми стільки лайна пережили за останні місяці, - почав Чімін, - але то нічого не означає, тому що ти досі від мене тікаєш, а я намагаюсь наздогнати. Софі, будь ласка, - просив він.

- Відпусти мене, - ковтнувши комок в горлі промовила дівчина.

Чімін слухняно зробив, що вона попросила і відступив на декілька кроків назад. Він очікував, що така свавільність виллється їм в сварку, що вона зараз забіжить в ванну кімнату і довго звідти не виходитиме, а він буде стояти під дверима і просити вибачення. В світлі нічних ліхтарів Сеула він майже не бачив її очей, хоча був певен, що вони повні сліз.

Софі доторкнулась руками до верхнього ґудзика, розстібнула, наступний, ще... Вона вирішила. Ніколи, не прийде потрібний час. І якщо не зараз, то коли? Час тягнувся довго, хоча і дівчина не поспішала. Вагаючись... Дихання хлопця стало частішим, і було єдиним звуком на всю квартиру. Нарешті останній ґудзик, легким рухом вона скинула тканину з плечей, сорочка хвилею пронеслась по ідеальним вигинам Софі. Стоючи по пояс оголеною, вона невпевнено перекинула волосся на один бік. Сльози покотились по щокам, коли дівчина почала повертатись до Чіміна спиною. От і все.