Перегони на почуття

Дрифт

Закінчивши з усіма справами ледь не до обіду, Софі під супровідом перекладача та менеджера направилась по магазинам:

- Невже не можна було замовити онлайн-доставку? Даремна втрата часу, - бурчала дівчина собі під ніс, і якщо менеджер не розуміла ані слова, то перекладач кидав невдоволені погляди на дівчину, - що? Я ненавиджу шопінг, і взагалі не розумію, чого не можна було взяти ту зелену шовкову сукню, нормальна ж була, а якщо ні, то навіщо було примушувати її міряти, - не вгамовувалась дівчина.

Менеджер Су різко затормозила й Софі ледь не впечаталсь їй в спину, не кажучи ні слова, Су ткнула пальцем у вітрину й направилась туди.

- Ох, ніііі, - взвила Софі звернувши увагу на всипану вишитими квітами блідо-рожеву сукню.

Майже півгодини вмовлянь, і Су все ж таки простягла дівчині вбрання. Шифон приємно шелестів від кожного руху, але Софі тільки й робила, що закочувала очі:

- Це не мій стиль! Якого біса мені так вбиратись? Що я там не бачила? - протестувала гонщиця, але Су не звертала уваги, на вічливо перекладені слова, вона покрутила Софі, як ляльку, будучи задоволеною своїм вибором.

- Потрібно зняти браслет, - проговорив перекладач.

- Ага, зараз, - саркастично відповіла Софі, - ніяких більше прикрас.

- Він не підходить до образу, - закочуючи очі додав слова Су перекладач.

- Це образ йому не підходить, - проричала Соф.

Після невеличкої перепалки прикраса так і залишилась на запʼясті дівчини. Не отримавши бажаного Су розлютилась, як здалося гонщиці, тож вирішила помститися через обʼємну зачіску, яка хоча й пасувала до сукні, та тонна лаку примушувала Софі ледь не взвити.

- Хто потім буде це щастя відмивати? - знову пробубніла гонщиця.

Слова Су їй ніхто не переклав, але й так було не складно здогадатись: "Чим вона знову невдоволена?"

Майже чотири години в салоні й нарешті Софі була готова, вона покрутилась перед дзеркалом, і як би від неї не хотіли почути слова вдячності, вони їх не отримали, зате Су майорила перед стилістом, часто кланяючись і посміхаючись. Гонщиця зітхнула: "Ну хоча б хтось задоволений.".

Через перепалки, дівчина прибула на вечірку останньою, і якби вона знала корейську то вже б сказала водію розвернутися та відвезти її назад до готелю. Біля будівлі зібралося на диво багато репортерів, та звичайних зівак, що не могло не дивувати, до гонщиків не так багато уваги, з чого тут стільки народу? Хвилину Софі не могла зібратися з думками, щоб вийти з машини, до поки не підійшов якийсь чоловік, видимо з персоналу, та не відкрив їй дверцята, і простіг руку. Тут же посилились спалахи камер, Софі ледь втрималась, щоб не закрити обличчя рукою, та не побігти всередину, або залізти назад в машину й благати водія відвезти в готель, а краще в аеропорт. Намагаючись тримати себе в руках вона легким кроком пройшла до дверей, в слід їй кричали якісь питання, але вона навіть не обернулась.