На порозі нового життя

2 Ти втікла?

Будинок Коноплі був наповнений святковою атмосферою. Повітряні кульки, квіти та яскраві прикраси додавали затишку, а з кожного кутка лунали сміх і радісні голоси. Маленька Аврора, якій сьогодні виповнилося два роки, стояла в центрі уваги. Її очі світилися від захоплення, коли гості підходили до неї з подарунками.

Ліза, тримаючи келих соку, стояла біля столу, на якому були розкладені солодощі, і спостерігала за дівчинкою, яка бігала навколо, сміючись. Вечір був сповнений радісного шуму. Десь лунав дитячий сміх, десь дорослі жваво обговорювали свої справи.

Настя підійшла до неї з широкою усмішкою, тримаючи на руках маленьку Аврору.

Н: Ти бачиш, як вона радіє? Стільки подарунків і стільки уваги!

Л: Вона чудова, - щиро відповіла Ліза, поглядаючи на малечу, яка з нетерпінням чекала нових сюрпризів.

Аврора була в центрі свята, але Ліза відчувала себе трохи відокремленою від цієї радості. Їй було приємно бачити щасливу родину, але водночас вона не могла позбутися думок про нещодавню розмову з Михайлом. Він десь зник після їхньої короткої і неприємної взаємодії, і вона не знала, як до цього ставитися.

Н: Ми запалюємо свічки через десять хвилин, не зникни кудись! - засміялася Настя і пішла далі зустрічати гостей.

Ліза кивнула, хоча знала, що вже шукає спосіб трохи відпочити від натовпу. Вона взяла ще трохи соку і вийшла на задній двір, де було значно тихіше. Тут, під мерехтливими вогниками, розвішеними серед дерев, панувала атмосфера затишку і спокою.

Вона йшла між столами, які прикрашали святкові гірлянди. Декорації були стильними, але водночас простими, все виглядало дуже гармонійно. Усі гості були задоволені: хтось спілкувався в невеликих групах, хтось грався з дітьми, хтось просто насолоджувався вечором. Навіть повітря, наповнене запахами солодощів і квітів, здавалося особливо святковим.

Несподівано, серед загального шуму, Ліза почула знайомий голос. Це був Михайло. Він стояв неподалік, розмовляючи з кимось із гостей. Ліза не хотіла підслуховувати, але вона не могла не звернути уваги на його голос - він був спокійним, майже без емоцій, проте дуже виразним.

Він помітив її погляд і на мить затримався. Вони перетнулися очима, і цього разу Михайло, здається, був не таким відчуженим, як раніше. Він легко кивнув, ніби вибачаючись за попередню незручну зустріч.

Ліза вирішила не робити поспішних висновків і просто усміхнулася у відповідь. Вона не очікувала, що Михайло знову заговорить з нею після тієї короткої розмови, але він підійшов.

М: Ти втікла від свята? - запитав він, глянувши на келих соку в її руці.

Л: Ні. Просто вирішила трохи подихати свіжим повітрям.

Михайло усміхнувся, але цього разу його усмішка була справжньою, а не напівбайдужою, як раніше.

М: Здається, тут більше людей, ніж я очікував. Вони завжди влаштовують грандіозні свята, але я думав, що на дитячому дні народження буде трохи спокійніше.

Ліза засміялася.

Л: Може, ти не був на дитячих днях народженнях останнім часом? Вони часто бувають голоснішими за звичайні вечірки.

Михайло погодився, і між ними запанувала невимушена тиша. Ліза відчула, що напруга, яка виникла між ними під час першої зустрічі, зникла. Він більше не виглядав таким холодним і відчуженим.

М: Аврора дуже мила, - сказав він, дивлячись на дівчинку, яка гралася зі своїми гостями неподалік.

Л: Так, вона справжня принцеса. Їй так подобається вся ця увага.

Михайло кивнув і на секунду замислився. Ліза помітила, що він був трохи задуманий, ніби його щось турбувало.

М: Ти часто буваєш на таких святах?

Ліза здивувалася питанням, але вирішила відповісти відверто.

Л: Ні, не дуже. Це більше через Настю. Вона завжди вміє мене вмовити.

Михайло кивнув, і знову між ними запала тиша. Ліза відчула, що цього разу це була не незручна пауза, а скоріше можливість перевести дух і насолодитися спокоєм.

Раптом із будинку почувся дзвінкий голос Насті.

Н: Гості! Час запалювати свічки! Всі до столу!

Ліза і Михайло повернулися в бік будинку. Аврора вже сиділа за величезним тортом, і всі гості оточували її, готуючись співати традиційне «З Днем народження».

Ліза усміхнулася й попрямувала до святкового столу. Михайло також рушив слідом. Атмосфера свята знову заповнила повітря, а Ліза раптом відчула, що цей вечір був не таким уже й поганим.

Свічки на торті запалали, і всі навколо почали співати. Маленька Аврора радісно плескала в долоні, не розуміючи до кінця, що відбувається, але відчуваючи себе в центрі уваги.

Гості один за одним підходили до столу з подарунками, і Ліза відчула теплоту від цієї сцени. Її погляд знову зустрівся з поглядом Михайла, і цього разу в його очах було щось більше, ніж просто вічлива усмішка. Він здавався більш відкритим і, можливо, навіть трохи зацікавленим у ній.

Свято підходило до свого апогею. Михайло вже не здавався їй таким холодним і далеким. Можливо, їхня перша зустріч була лише невдалим початком.