Справа кохання

Розділ 2

Драліель Еліс

— Гей, гей, гей, кого я бачу!

— Саймоне, я знала що ви гей, не перебільшуйте.

Містер Журль стукнув мене рукою по плечі, легенько і не болісно. Хтось із управління засміявся почувши мої слова.
Так, я прийшла в поліцію. Чому? Просто розглянути деталі справи. Дальше я подумаю, чи братися мені за неї, чи ні. Сьогодні вівторок. Завжди в цей день в мене багато емоцій, хоча не знаю чому повно їх в моїй психіці.

— Так ви обдумали за розслідування?

— Саймоне, я не знаю ще детальних уточнень цієї справи. Мені треба йти до містера Вільренга.

— Тобто майора.

— Не перебивайте мене.

Саймон тільки засміявся. Він позитивний хлопець, а також милий. Він молодший мене на два роки. Звісно, це не велика різниця між віком, але ця людина не моя. Чому? Я не можу сказати собі, що він не гарний, а також чудовий хлопець! Ні, Саймон не ця людина яка потрапила в моє серце.
Але все ж таки, зараз кохання мені ні до чого.

— Місіс Драліель, ви хотіли зустрітися з майором Вільренгом?

Людина в поліцейській формі підійшла до мене.
Це напевно помічник Даніеля Вільренга.

— Так.

— Пройдіть за мною.

Він пішов, а позаду я йшла. Запах свіжої кави наповнив мої груди. Ох, так, в поліцейському участку завжди і багато п'ють кави.
Але я тоже багато п'ю кави. Особливо міцної. Тому що, кожні безсонні ночі дають про себе знати, в моєму стані.

В поліції хаос. Хтось дуже швидко біжить перед мною, із багатьма документи. Навіщо люди поспішають?

І ось я з помічник дійшла до участку. Цій людині приблизно 30 років, не більше і не менше.
Помічник покинув мене швидко, як і прийшов. Я підняла руку і зжала її в кулак. І ось зробила три коротких, але голосних стуків. Із-за дверей, мені почулося голос майора.

— Заходьте!

Я заходжу і відчуваю холодний потік повітря, який надихнув мене в перші секунди кабінету. Очі затуманені занадто свіжим повітрям, яке проводжало в новий світ легені.
Це місце можна назвати більш найпрекраснішим та чудесним для кожного поліцейського в цьому відділі.

Зараз, я вдягнута в білу сорочку, а на верх чорний піджак. Чорні штани, які мали ременя із різними прикрасами. Сандалі які тільки підкреслюють мій холодний та серйозний стан до роботи.
Моє волосся завжди зібране в пучок. Не було ні дня, щоби я ходила без скраба або ж резинки.