Справа кохання

Розділ 3

Драліель Еліс.

— Він сексуальний?

— Та заткнися!

Я лежала на ліжку, а до мене приїхала моя найкраща подруга Лейла. Лейла — дівчина яка обожнює хлопців для своїх потреб. Я не знаю як з нею подружилася, але точно не випадково. Ніби доля сказала нам, що ми маємо знати одне одного на всі сто відсотків.
Вона стояла над мною, і явно хотіла запитати мене все.

— Боїшся вступати в стосунки?

— Ти знущаєшся?

Вона регоче як божевільна.

— Слухай тобі вже 24 роки, а ніяких стосунків!

— Скоро 25.

— Можливо це доля, що ти нарешті будеш щасливою!

— Ага, виходить, що я зараз не щаслива?

— Ні. Ти не знаєш, як це жіноче щастя.

— Щоби він своїм бридким членом.. Ой, фу!

— Ох, так. Тобі рано чи пізно, але треба знайти інтим в своєму житті.

— Інтим? Це як минулого разу, коли я прийшла до свідка в будинок, а він займався сексом зі своєї коханкою?

— В тебе він тоже буде, не скигли.

— Я поставлю свічку, щоби цього не сталося.

Лейла тільки зробила сумні очі. З ким я дружу?

— Це всього лише одна спільна справа з чоловіком.

— Якого я повністю не знаю, і ще ти мене з ним сватаєш? Облиш, краще я буду сама.

— Зануда-а — це слова вона зробила із подовженням, ніби так і було.

— Ну і добре. За то ніяк чоловік не вступить мені в серце.

— Ти як мала дитина — знову починає повчати. — Ну один раз побудь реально щасливою.

— Я перед своїми розслідуваннями і так настрій маю.

— Коли останній раз усміхалася?

— Ти дура?

Вона знову регоче як божевільна. А я кидаю в неї уявні ножі, які вигадала в своїй свідомості.

— Ну чесно.. Це всього лише якесь розслідування. І до того, якщо ти не хочеш з ним бути, скинеш мені фотографію на Instagram.

— Я його ні разу не бачила.

— Ну будь ласка-а.. — її голос ніби молить мене взятися за цю справу.

— Ти розумієш, що не все так просто? Треба зробити копії розтину трупа, приїхати на місце вбивства, а також поговорити з його знайомими або ж родичами. І ще потім складати протокол.

— Хіба в поліції не складають протокол?

Я зітхнула і подивилася у вікно.

— В поліції й так свої клопоти. Хтось пограбував банка.

— І тобі дали якесь дурне розслідування, а самі розв'язують найцікавіше?
Вони все одно нічого не роблять, як тільки п'ють каву із зефірками.

— Звідки ти це знаєш?

— Значить це правда?

Вона знову починає реготати, допоки я не взяла подушку і не кинула в неї. Нажаль попала тільки в живіт. І це так, м'яко.

— Тобі ж зараз грошей треба. Ти ж нібито хотіла собі купити плаття.

— Я не ношу сукні.

— Я й не сумнівалася.

Вона сідає на ліжко поруч мене.

— Коли в тебе день народження?

— Ти не знаєш?

Вона хіхікнула, значить знає.

— Як тут не догадатися.

Я зітхнула і подивилася на неї.

— Завтра піду в поліцію і скажу, що беруся за справу.

Лейла відкрила рот від шоку, а потім закрила. Її очі повні милого здивування. А потім вона як закричала від радості.
Благаю, закрийте хтось мені вуха.

— Моя подруга береться за справу, юху!!

Нажаль так і є. Чому так? Не знаю, але надіюся, що розслідування цікаве буде.