Хелловінська історія

Частина 2

   Від отримання таємничого послання пройшло декілька днів. Однак я все ще думала про нього. Обмірковуючи хто міг бути тим невідомим відправником. Ми з Арабеллою неодноразово спілкувались на цю тему і обоє прийшли до думки, що, скоріше за все, то була Джил. Чесно кажучи, інших варіантів навіть не розглядали. Ну хто ще може погрожувати моїй господарці, як не Джил, особливо враховуючи непрості стосунки з нею в минулому.

   Остаточно відкинувши всі думки про злополучного листа, я сконцентрувалась на майбутніх змаганнях. Мені, як фамільяру необхідно усіляко допомогати своїй відьми. Тим паче, що вже цієї ночі буде шабаш з нагоди початку щорічних випробувань, де оголосять імена учасниць та умови першого конкурсу. Хоча, звісно слово "конкурс" не зовсім підходить в даному випадку. Перш за все тому, що все досить серйозно і може коштувати життя. До прикладу минулого року аж три відьми померли виконуючи завдання. Одну роздерли вовкулаки, інша щось наплутала в складниках для зілля і замість того щоб пройти над прірвою - каменем впала донизу, ну а третя просто злякалася і її вбила старша жриця Урсула. Згідно правил, якщо тебе обрали, то не маєш права відмовлятись від виконання завдань. А ніхто і не обіцяв, що буде легко, коли на кону можливість стати однією з верховних на рік.

   - Брукс, ти ще тут? Хутко йди до лісу та принеси мені омелу, медунку, квасеницю та полин, - відволікла мене від роздумів Арабелла. В очах господарки читався докір, а поза з розташованими на боках руками говорила про крайню незадоволеність мною.

   Підвівшись на лапи зі своєї теплої лежанки я швидко кинулась до дверей, - Вже біжу. Не хвилюйся ти так, зараз тільки полудень, до ночі ще купа часу, - промовила на ходу.

   - Поговори мені тут. Ось візьму і знайду собі нового фамільяра, - відповіла відьма.

   Я вже була за дверима, але почувши останні слова не втрималась та просунула мордочку в будинок, - А от і не знайдеш, бо такого мурррдового фамільяра більше ніде немає.

    Не чекаючи на відповідь, миттю шмигнула до лісу. Я знала свою господарку достатньо добре і не зважала на її погрози. Насправді вона занадто прив'язалась до мене, тож не проміняє ні на кого іншого. У нас був свій, особливий зв'язок, яким ми обоє дорожили. Ну а щодо сварок, так вони є у всіх...

   Прямуючи до лісу, неодноразово ловила себе на думці, що давно не виходила на вулицю вдень. В таку пору я зазвичай солодко спала на лежанці. Не розумію хвилювання Арабелли. Я могла б зібрати трави і пізніше, все одно шабаш почнеться тільки після десятої години вечора. Часу для приготування зілля більше, ніж достатньо.