Хелловінська історія

Частина 4

   Ми планували повернутись додому найближчим часом. Однак я не могла цього зробити. Принаймні не раніше, ніж поспілкуюсь з Осборном. Він був з Джил і знав всі деталі її розмови з верховними жрицями. Сподіваючись на свою удачу, я вирішила знайти пса та змусити його відповісти на всі мої питання.

   - Ти куди зібралась? - запитала Арабелла, що пильно за мною спостерігала.

   - Нам потрібні відповіді, тож спробую розв'язати язика Осборну. Даю лапу на відсіч, що він ще той пліткар, - зазвичай я не була такою самовпевненою, проте цієї ночі щось змінилось. Чи просто на мене так подіяв напад мертв'яка? Неважливо, подумаю про це потім.

   - А як же твої слова? Нещодавно ти запевняла мене не вірити Джил і взагалі вважала її ворогом, - відьма випромінювала здивування.

   - І я не відмовляюсь від своїх слів. Однак ти теж бачила якою вона повернулась. Та й про напружену розмову з верховними знаєш. Тут щось не так, я носом чую.

   Я знала Беллу як ніхто інший. Зрозуміло, що вона хвилюється за мене, але все одно розуміє правильність мого рішення. З цими змаганнями було щось нечисто. Хтось грав не за правилами, тож якщо Джил єдина хто знає бодай щось, ми маємо піти до неї. Як фамільяр і ображена сторона, я була не готова йти на такі жертви. Однак на розмову з Осборном це не розповсюджувалось. Можливо, далася взнаки наша недавня бесіда.

   - Давай вчинимо так: ти, Брукс, поспілкуєшся з фамільяром, а я з Джил? Чомусь мені здається, що вона зараз відкрита до розмови як ніколи, - відьма очікувала моєї відповіді, проте ми обоє знали, що я аж ніяк не вплину на її рішення.

   - Добре, але будь напоготові, якщо щось піде не так, - багатозначно поглянула на господарку.

   Обговоривши план дій, ми відправились на пошуки Джил. Я сподівалась, що ми не спізнились і знайдемо її найближчим часом.

   Нам поталанило. Відьма збиралась повертатись додому, вже навіть сіла на мітлу, коли її окликнула Арабелла. Мені здалось чи дійсно в очах Джил промайнуло здивування? Проте, що я кажу? Звісно вона не очікувала цього.

  Жінки відійшли в бік, тож настав час і мені діяти. Поглянувши на Осборна я прямо запитала, - На вас теж напав мрець?

   Напевно пес очікував такого розвитку подій, бо відповів аж занадто швидко, - Так, - одне-єдине слово.