Вона вже була достатньо доросла
Діти на вулиці звертались на "ви"
У неї трохи сивіло волосся
Та вона ще мала чимало краси
Прожила у світі багато років
І бачила все, що їй треба було
По землі цій пройшла купу кроків
Мала і подорожі, й дороге сукно
Жила, наче мрією, то в Римі, то в Празі
Любила музику і розмови з людьми
Танцювала, співала, віддавала думки бумазі
Була архітектором своєї судьби
За своє життя, за той проміжок часу
Вона встигла зробити безліч всього
Але потроху, раз за разом
Вона розуміла що їй не вистачає його
Так банально, насправді, що аж дивно їй стало
Адже ні за чим не сумувала вона
Та усе ж його їй було мало
Вона почувалась, наче зовсім сама
Треба було цінувати що є
Проте кар'єра - була її головна мета
А зараз же вона сльози ллє
Згадала як він казав:
"Dimmi le tue verità"
Вона вже була достатньо доросла
Діти на вулиці звертались на "ви"
У її спогадах тепер туга проросла
Від неї надовго зостануться шви.
