Сміх гіркий із дна долини
Все звучить із ночі в день
Рай земний чека людина
Співаючи ніжних пісень
Щастя Боже забарилось
Де ж воно блукає довго?
Та й людина вже зморилась
Та надія ще не всохла
Всотий раз собі повторить:
"Це мине, ще часу вдосталь!"
Сама до себе заговорить
Вона в житті - важлива постать
Все стається за прични
Але та людина зла
Все живе крізь долі кпини
Наче по душі лоза
Це вже складно, нестерпимо
"Бог, чи є ти взагалі?"
Але відступ неможливий
Чи ще держиться вона землі?
Так, людина ще стоїть
Може, ноги й підігнулись
Але простоїть всяку мить
Щоб щастя промені вернулись.
