Одна за одною, спускаються на місто ночі
Яскраві дні їм уступають шлях
У темряві не видно наші очі
Тому можна показувать свій жах
Чи може таке бути, що вона страшить
Не через чорноту і пустку
А через те що в темряві умить
Наша уважність їде у відпустку?
Як очі - дзеркало душі, то чи ж не легше їх закрити?
А в темряві цього й не треба
У пітьмі погляд завжди прикритий
Вона - навіть ясніша неба.
Любов до ночі сидить в деяких із нас
Любов до її спокою і тиші
І хоч наш страх перемагає раз по раз
Наші думки щоразу тільки вище.
