Поет завжди шукає музу в очах, маленьких, сірих, іноді просто у світлих. Я важко пишу оминаючи річки й притичини. Завжди хочеться любові, завжди не до сну. Та й на питання хто я відповідь таки не знайду. Я дурний чи розумний? Хто я такий? Навіть річ не в коханні, навіть не в нім. Ми дурні, бо говоримо, ти сумний, бо мовчиш? Ми кохаєм, бо знаєм? Знаєм, бо світ не простий і ти не завжди правий? Я хочу у море кричати на світ. Палити будівлі, палити мости. Шукати, я так тяжко у вогні. Я маленька людина, просто поет. Нецікавий лірик побитий дощем. Я завжди пишу коли тяжко в душі. Скласти слова до купи майстерно можливо може й кожен, але й не всі. Найти балас своєї краси, позбутись тарганів в голові. У мене так багато питань. Я боюся людей, я боюся себе. Бути не прочитаним, мертвим при тямі. Страшно шукати, чужого гукати. Мої монологи не такі вже й тяжкі. Знайти я та не стати диким, тяжко. Тяжко в душі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Море та Вино
PoetryЦя збірка віршів - подорож крізь глибини людських емоцій та роздумів. "Море та Вино" поєднує у собі елементи романтики, болю, пошуків себе та внутрішньої боротьби. Кожен вірш - це окрема історія, наповнена яскравими метафорами та інтенсивними почутт...
