Розтин Сердець

Перший розділ

Новий виклик

Марія поправила білий комір свого жакета, глибоко вдихнула і оглянула себе у відображенні скляних дверей. Стриманий макіяж, волосся зібране у гладкий хвіст, класичний костюм. Її сірі очі випромінювали впевненість, хоча всередині вирувала буря. Столична клініка "Артеміда" виглядала вражаюче — величезна будівля із дзеркальними фасадами та просторим холом, де навіть підлога блищала, як операційний стіл.

Увійшовши, Марія мимоволі порівнювала цю розкіш із районною лікарнею, де вона працювала останні кілька років. Там кожна операція була битвою не лише за життя пацієнта, а й із браком обладнання. Тут, здавалося, усе кричало: "Ми — найкращі".

— Лікарко Маріє Вікторівно? — до неї підійшов привітний адміністратор у темно-синій формі. — Головний хірург чекає вас у своєму кабінеті.

"Головний хірург" звучало важливо. Усе, що Марія знала про цього чоловіка, — його ім'я, Олексій Сергійович, та репутація суворого професіонала.

Кабінет головного хірурга вражав розмахом: велике панорамне вікно, дорогий дерев'яний стіл, полиці з медичними нагородами. Сам Олексій сидів за столом, уважно вивчаючи її резюме.

Високий, із міцною статурою, він випромінював владність. Його темно-сірі очі були холодними, як сталевий скальпель.

— Марія Вікторівна, — промовив він, навіть не підвівши погляду. — Ви, мабуть, розумієте, що ця клініка — не для початківців.

— У моєму резюме немає нічого, що вказувало б на початківця, — спокійно відповіла Марія, тримаючи руки зчепленими, аби не видати нервозності.

Олексій на секунду підняв очі. Цей погляд був коротким, але чомусь здався їй знайомим.

— Побачимо, як ви покажете себе на практиці.

Їхню розмову перервав різкий голос із гучномовця:
— Код червоний! Негайно в операційну!

Олексій різко піднявся:
— Залишайтеся тут, — кинув він суворо.

Але Марія не звикла чекати осторонь. Вона вже неслася коридором, орієнтуючись на хаос біля операційної.

Пацієнт — літній чоловік — лежав на каталці. Його обличчя було сірим, а серцева лінія на моніторі майже зникла. Поруч плакала молода жінка, його дочка.

— Врятуйте його! Прошу! Це мій тато! Він не може померти! — благала вона, тримаючи його за руку.