У пошуках себе...

Крик

Я впала на коліна,побачивши,що він не рухається я потягнулася за телефоном.
Набравши телефон, Андрій підривається і викидає слухавку. Я відчуваю,якусь ненависть до того не знаймоця,якому довірилася. Спочатку спокійно підвелася і дивилася,як він сміявся з мене,тоді пішла до розбитого телефону. Піднявши, я різким кроком пішла до дверей і почала злізати з того домика.
-Куда ти?-з насмішкою запитав Андрій
Я не розуміла,чому він сміється з мене,і з гнівом повернулася і подивилася йому в очі. Я тримаючись за дерево дивилися хвилини 2, не витримавши такого хамства в мою сторону мовчки розвернулася, і знову почала злізати з дерева.
Злізши я не знала куди йти,але тут, я теж не могла залишитися,трішки подумавши я зняла кулон з шиї і різко смикнула,з думкою про свій дім.
На диво все вийшло з першого разу і я опинилася біля будинку. Оглянувшись я зрозуміла,що нікого не було,швидко побігла в свою кімнату. Закривши двері я сіла на підлогу і занурилася в роздуми.
Не сподівано,чую такий знайомий голос, це була няня.
Я з поспіхом відкрила двері,але нікого не було. Ми з нею давно не бачились,хоча вона казала,що буде приїджати, може щось трапилося?
Знову голос Нелі,усе,я так більше не можу. Взявши кулон і смикнувши його,я опинилася в знайомому мені лісі. Йдучи я побачила домик на дереві,а біля нього Нелю і Андрія,які билися. Що?Билися?
Швидко підбігши до них,я побачила не просту бійку,а силу двох магів. Тоді я розуміла,чому світився кулон. Андрій чорний маг. В цей час я думала,як могла довіритися йому. Тут я почула крик з їхньої сторони. Крик. Він був на стільки потужний,що я закрила вуха руками.
Підбігши я побачила на землі...

Надіюся вам подобається,як я пишу.
Дякую за коментарі:з