У пошуках себе...

Кінець

Від автора:
Пройшов місяць
Глорія безперервно тренувалася. Вона обіцяла своїй няні,що буде захищати себе і рідних. Обіцянку вона не нарушила.
Декілька раз Андрій намагався втрутитися в в життя Глорії,найсильнішої чаклунки,та все програвав. Няня одужала і раз в раз заглядала до Глорії.
Батьки стали частіше спілкуватися з доньокою і розказали,все що знали про чаклунство,тому без проблем переїхали.
Зараз Глорія сидить у своїй кімнаті і робить уроки. Як тут світло і шум.
Від Глорії:
Відкривши очі,я знову побачила того,кому довірилася місяць тому. Ненависть знову заволоділа мною.
І я не думаючи взяла кулон і направила на нього. Велика сяюча куля влучила в нього і він вдарився об стіну. Знову все закінчувалося і він починав диміти.
-Що знову втікаємо?- з насміхом сказала я
Я побачила,що його, це зачепило і він направив на мене колечко і тут удар...
Біль був неймовірний, я не здалася і ледве піднявшись. Він получив,бійка тривала довго. Я все,ще трималась на ногах, і тут я вирішила зробити те,що бабуся мені заборонила.
Я використала магію,якою можна було вбити людину.
Направивши кулон я вимовила все, що потрібно,але походу діла зрозуміла,що не так промовила. Було запізно.
Андрій впав і словами:
-від першого моменту хотів бути з тобою. Я ще вернусь!-Він перетворився в порох. Порох зник.
Я була в певнена,що це не кінець,адже сказане не було правильно вимовлено. І він не мав перетворитися в порох.
Уже було пізно. Мені було боляче.
Взявши кулон я опинилася біля Люка. З яким ми вже,як місяць разом.
Люк пригорнув мене до себе,і сказав:
-ми впораємося,ми зможемо!
Я усміхнулася.
---------•--------------------------------
Ось і кінець книжки.
Вийшла вона коротка.
Надіюся вона вам сподобалася. Дякую що були зі мною.
Вибачте за помилки.