У пошуках себе...

Наші двері завжди відкриті для тебе

Люк розказав мені,що тоді було небезпечно знаходитися в бабусиному будинку,а от чому?він не сказав,скільки я б не просила.
Гаразд якщо я "обрана" то що мені пропонуєте робити?
Куди йти і як поводитися?
-роби так як вважаєш за потрібним. Ти можеш відмовитися і жити,як звичайний підліток або ж вчитися магії.
-Я хочу жити,як звичайний підліток.-відповіла я
-Гаразд,але знай прийде час і тобі буде не обхідно стати магом,а зараз живи,як хочеш і роби те,що вважаєш за потрібним. Наші двері завжди відкриті для тебе.
Я попрощалася і вернулася додому.
Сказавши батькам,що тут мені бути не можна. Вони,як на диво погодилися і ми полетіли в Францію.Через годину ми були вже в аеропорті із всім не обхідним. Інші речі привезуть пізніше.

Літак
Ми сиділи в літаку,я дивилася в вікно і подумки прощалася зі всіма.
Тут не сподівано вибігають люди в чорному і погрожують вбивством.
Мене охопив страх, та потім страх перетворився на спокій по незрозумілим причинам,я відвернула погляд від вікна і подивилася на одного з них.
По вигляду він командував цим цирком,що тут відбувався. Подивишся на нього,ми зустрілися поглядами. Я спокійно попросила,щоб він відпустив заручників і втихомирив свій "цирк".
Якимось чином він взяв рацію і сказав відпустити всіх і сісти на місця. Коли вони всі сіли на місця, 4 великих хлопця прив'язали їх до крісел. Ми приземлилися до найближчого пункту населення і висадили їх. Там про них подбає поліція.
Цілу дорогу до Франції я думала,як мені це вдалося і чому страх перетворився на спокій.З таким думками,я прилетіла в Париж.

Пройшло декілька днів, я вже в новому домі, в своїй кімнаті слухала музику і малювала.
Завтра в школу,я дуже переживаю і надіюся все буде добре.

Ранок
Я встала о сьомій ранку і прийняла дущ,поснідала та пішла в школу.
Школа
Я йшла великими коридорами роздивляючись все навкруги.
Тут я не очікувано стикнулася з парубком,він подивився завмер і сказав
-Ти та дівчина з літака...
Я зрозумівши про що мова,схопила його за руку і вибігла на двір...