КБП "Кав'ярня біля причалу"

Дія Х

Я прокинувся і ще був у сонний, заспаний і виснажений, але бадьорий. Я відчув каплі холодного поту на моєму обличчі, це дивно, бо раніше такого не було. Я був замотаний в ковдру і як завжди підібрав її під себе, а рука обіймала подушку. Я помітив, що вікно було відчинене, і моє плече було дуже холодне і я відразу накинув на нього ковдру, щоб зігрітися. Це дуже приємне відчуття, коли якась частина тіла замерзає після сну, а потім ти починаєш відігрівати її. Тепло. Я придивився і на підвіконні побачив кита, якого я купив на морі, на згадку про відпочинок. Стоп! Ні, не може бути, ні це ж був подарунок від дівчини, яку я зустрів в кав'ярні, ні цього не можу бути... в голові каша. Я прокинувся в долю секунди і придився. Я лежав вдома, в себе вдома і це був шок для мене. Серце почало битися швидше і відчув великий смуток і розчарування. Мої думки стали ясними і я відчув прояснення і прийняття реальності. Це був сон, це був великий і затягнутий сон. На стінці був намальований мною самурайський меч, який я колись накидав на папір, він був точною копією меча, який подарував мені начальник. Я не знав як мені реагувати на все те, що зараз зі мною трапилось. Тепер я відчув як сон починає мене покидати і я втрачаю його деталі, забуваю обличчя, забуваю ті емоції, які пережив і про які думав, що це і є те справжнє, що зі мною було. Це було несправедливо... це все що я міг сказати, зі мною ще не траплялось нічого подібного. Сон вже був майже забутий, але я відчув те, що мене не покидало і увісні. Я відчув, що сумую за кимось і в моїх думках промайнули її очі, її волосся... її запах. Такого облому у мене ніколи не було, а сон був такий справжній.

Прийнявши реальність, я підвівся і пішов на кухню, заварив кави і вийшов на балкон, дістав сигарету і спробував згадати все, але марно, сон майже пропав, хоча я пам'ятав цілісну картину, але без деталей.

Думками я був ще там, мені не вистачало історій Чьокі, наставлень начальника, тренувань, вечірніх змін зі сміхом і клєнтами і звичайно ж її, тієї дівчини, яку я ніколи не зможу забути.

Я не став себе накручувати і пішов збиратися. Я зробив ще собі кави в дорогу в термосі і вийшов на двір. Ноги мене несли самі по собі. Через годину я вже стояв біля тату салону. Я постояв ще трохи біля входу, перекурив, зібрався з думками і увійшов.

- Добрий день, - сказав майстер при вході.

- Добрий, - сказав я. - Мені будь-ласка оцей малюнок, - і я йому простягнув роздруковану емблему, яку зробив ще вдома.

- На руку, на ногу, на шию? - запитав він.

- На руку.

- Добре, сідайте і чекайте, я підготую прилади.

Не пройшло і п'яти хвилин, як я почув як тріщить тату-машинка, перший дотик і почалось. Через півтори години малюнок був готовий.

- Через місяць-півтора, приходь на коректор.

- -Добре, дякую, - сказав я і розрахувався з майстром. Малюнок був чудовий. Простий і чудовий, а головне - значимий для мене. Це був логотип «Хагакурє». Я вийшов і пішов у супермаркет електроніки.

Вибирати довго не довелося, я зупинився біля ультрабука якій відразу припав мені до душі і сказав консультанту, щоб той почав його пакувати. Він був досить недешевий і це було накладно, але я зрозумів, що це на благо і для душі, так як працювати хочеться з комфортом. Мені ще треба було зайти в ще один магазин, щоб купити розкладний стілець. Нарешті, я знав, що маю робити і чому присвятити свою працю.

В магазині я купив собі розкладний стілець з підставкою для ноутбука. Не втрачаючи часу, я пішов до річки і розклав стілець, дістав ноутбук і запустив його. Стілець був дуже комфортний і в ньому хотілося сидіти.

- З чого ж почати? - запитав я сам себе і дістав сигарету. Поки я пускав кільця диму, думка сама підійшла до мене, відкрив текстовий редактор і почав:

(David Duchovny - «Hell Or Highwater»)

«Кав'ярня біля причалу

Дія І

Навіть під час дощу можливо чомусь навчитись: якщо побіжиш то все одно змокнеш, а якщо підеш, то позбудешся метушні.

Не знаю з чого розпочати. Та історія, яка зі мною трапилась не є захоплююча, в ній немає крові та насильства, нема жорстокості і люті. Ви самі себе спитаєте: «То навіщо його читати?». Бачите, істина в тому, що ми надто сильно піддаємося впливу навколишнього середовища і соціуму, ми вбираємо все негативне і живемо з цим, а все, що може бути прекрасним живе десь там, в глибині наших характерів і думок. Тому моя історія, або ж пригода, несе за собою зміни та наслідки в моєму майбутньому, основа якого - у моєму минулому. Найцікавіше те, що я зрозумів усе за невеликий проміжок часу. Взяти наприклад, один день. Що ти зрозумієш за день? Та нічого. Ба к ні, все можливо і можливо і за менший період. У кожного були свої бажання. В мене було особливе - я хотів знайти себе і бути освіченим, бути сильним духовно та фізично, бути обізнаним у справах різного характеру, але до цього потрібно дійти.

Я зробив невелику паузу, і подумав перш, ніж продовжити - «Як зрозуміти, що я не сплю зараз?».