1. Человеческие отношения - как жвачка при совке. Надоело жевать сегодня, прилепи на стол - дожуёшь завтра.
2. Найкращій афродозіак - ризик. Для відчуття нормальності всього, що відбувається, я й сама дедалі частіше перетворююсь на дурнуватого підлітка. Ми пестимо, ледь не роздягаємо одне одного просто на вулиці, моя рука в його джинсах, очі блищать, ми регочемо. Які, до біса, перехожі?
3. Чомусь я не ставлюсь до нього як до м'яса, придатного чи не придатного до траху. А саме таке в мене зазвичай ставлення до більшості чоловіків.
4. Чим більше, виблядки, забороняєте, тим радісні ще глядач (слухач, читач) усе хаває.
5. Найбільший сором - намагатися бути не собою. А найбільший кайф - дурити всіх, що ти - то не ти.
6. Ніколи не можна отак просто взяти і схопити тонкий, леткий спогад. Дуже спритно вислизає з пальців.
7. Щастя тупе і статичне. Нещастя рухається саме і змушує рухатися тебе.
8. Ти знаєш лише те, що я тебе не кохаю, бо ніколи нікого не кохаю, але ж, вважаєш ти, не можу я отак просто геть нікого не кохати - значить щось від тебе приховую.
9. Є чудовий спосіб боротися з надлишковою любов'ю чи залежністю від речей: мати їх одного дня занадто. Натриматися, начудуватися, наїстися чи накохатися так, щоб аж знудило.
10. Кожна людина обов'язково мусить мати свою омріяну точку "С", до якої вона тягнеться, волочиться і йде. А коли вже доходить, то мусить обов'язково проапгрейдити свої мрії і переставити точку далі. Інакше вся система деградує і нічого, крім форматування її хард-диску, цій людині не допоможе.
11. Ліпше, коли люди існують для тебе лише в мить їх осягнення, типу, очі бачать - серце болить, чи як воно там.
12. Каже, що коли вдихає повітря на повні груди, його пробирає аж до кінчиків пальців, він весь горить, мабуть, вміє літати. Тільки я щось у цьому не впевнена, тому раджу його тримати подалі від відкритих вікон.
13. Він був пробовав мені чимось погрожувати, але я не ведуся на підліткові істеричні способи привертання уваги.
14. Найразючіше квіти починають пахнути тоді, коли починають в'янути.
15. ЗАВЖДИ - це така неперервна вервечка. Низка кубиків, як на моїй прикрасі. Кубики всі мусять бути чорні. Зв'язані між собою ланцюжком. Мусять тиснутися одне до одного щільно. А в нас поміж тих чорних кубиків трапляються разпораз білі. Чи просто пробіли. Тому що купу моментів просто пройобуємо і живемо на автоматі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Цитаты (Ірена Карпа)
RandomЦитаты одной из самых ярких современных украинских писательниц. Приятного чтения))