Цитаты (Ірена Карпа)

50 хвилин трави (Коли помре твоя краса)

1. Коли вирішуєш стати невдахою, треба витримувати цю нудь до кінця. Просто мовчиш, як пень, і прислухаєшся до шурхоту сліз десь усередині, поміж своїх внутрішніх органів. Ти запустив у себе невдаху, й одного дня проросте крізь твої вуха, ніс, горло, дупу буйним пурпуровим цвітом.

2. Часто стає смішно, коли залишаєшся на самоті. Майже ЗАВЖДИ стає смішно...

3. Він прийшов і зник, не залишивши й подряпки на стверділій душі. Пішов, хоч трохи вгамувавши моє кляте лібідо. Ні, то пішла я. Поїхала геть від нездійсненої ночі, від скаженої спеки, в якій він житиме до неділі, від дурнувато зацикленої пісеньки, яка, о горе, зрештою почала мені подобатись. За автомобілем, в якому я покинула своє "з ним", потяглися реп'яхами спогади.
Не знаю, може, розволочаться по дорозі додому. Все, забудь, забуваю, забуду. До біса всі парадигми - його більше не існує. Світ живе без його шаленого тіла, прекрасного в своїй засмаглій байдужості, без дивної посмішки, що так мене непокоїть, і без лукавого подиву в очах. В дупу нещасливе кохання. Плювала я на шмаркаті страждання, я ЖИВУ...

4. Ненавиджу красивих чоловіків. Псячі красунчики, як із вами поводитись? Бути чоловіком, коли наказуєте: "Ну скажи, скажи, який я класний зранку!", і перекидатись на жінку, коли ви раптом зацікавитесь моїми нігтями чи маркою косметики...
Кляті білявчики - час від часу вони все одно виникають. Звісно ж, за мого бажання. Звісно ж, на одну ніч, на смішливмй ранок, на шматок дня, на дорогу, щоб не було нудно дивитися в вікно...
Мені швидко набридають красені. Просто вони дійсно розпущені. Скачуть з одних обіймів у інші, від більших цицьок до менших. Їм наплювати. В них ще повні кишені молодості й самовпевненості, і десь там позаду в модних штанцях прихована дрібка благородного страждання. Кожен прагне драми в житті. Хоча б кишенькової. Щоб з'явилося трохи сивого волосся. Зморшка біля ока, що прикрасить хтивий чи нещирий погляд. Чи, може, хіть красунчики зневажають. Тут вже наплювати мені: красунчики на те і є, зоб ними втішатися.

5. Знаєш, мені здається, що нормально спілкуватися ми можемо тільки в ліжку.

6. Вона гнила у своєму коханні, вона ненавиділа його, як гидку виразку, вона силувалась зішкребти його з себе і відмерти. Як метелик на сторінці, у юнната в окулярах. А неї було все, і цього було надто мало. Мало, щоби почуватися до кінця нещасною чи якось протилежно цьому. Вже сама її брехня здавалась найвищою праведністю, так нудно було все довкола.
Вона чекала на якихось людей (перевірка на любов, вошивість, родинні почуття), дочікувалась їх і не знала, як спекатись, щоб вони перестали звертати на неї свою ідіотську увагу. Їй не хотілось ні спати, ні просинатися, ні їсти, ні думати. Хіба що сцяти. Так, то велике непомірне задоволення. Їй інколи хотілося просто довго їздити в поїзді, напиваючись не свіжого пива, а потім вистоювати в черзі до смердючого туалету. Тільки би в кінці отримати цю надзвичайну приємність. Це навіть ліпше тихого джазу, коли в тебе болить голова.