Цитаты (Ірена Карпа)

Фройд би плакав

1. Цієї ночі їй снилася їжа, а йому секс. Речі, безперечно, рівноцінні.

2. На означення "пухнасто-синіми" до Марлиної голови зазирнула якась недороблена Мальвіна, що вже явно було ознакою близької відключки.

3. Далі йшли лунки й вологі поцілунки, за ними - довгі і тихі, потому - глибокі й невидимі, а закінчили справу спільні дріжаки, як наслідок тривалого недоторкання. Два місяці безплідних мастурбацій такі даються взнаки...

4. Та чекай, тут епос у дайджест не втиснеш, треба по черзі.

5. Перетворилася на жалюгідну невротичку. Чи невростенічку. Чи істеричку. Чи пес його знає на кого - в морозі б розібратися. До сраки мені, як я виглядаю й скільки складок вже на животі - все одно все за місяць-два як рукою зніме. Та й до сраки було б, якби й не зняло.

6. Що менше маєш бажань, то більше ти щасливий! Всі нещастя приходять через те, що існують бажання. Не пам'ятаю хто так вважав, але, кажись, так воно і є.

7. Моє почуття до тебе таке сильне, що аж виламується до мене в сни. Я не можу одружитися чи кохатися із жодним іншим чоловіком, тому що завжди приходить згадка про тебе. Вона - як той місток, що з'єднує мій сон і уяву. Вона - єдина незмінна частина мого існування по обидва боки. Бо всі інші завжди схожі уночі на свою протилежність...

8. Почуття завжди старші й нудніші за емоції. Тому й дивуюся, як вони можуть бути такими могутніми і гострими, щоб пробивати задубілу кригу мого сну.

9. Якщо сміються, значить - я жива. Чого би вони над трупом потішалися?

10. Смерть треба приймати у будь-якому вигляді. Смерть - вона смерть і з твоїми кишками на асфальті, і з чиєюсь отрутою зі смарагдового персня у прекрасному ротику юної принцеси...

11. Не можна ніде заливати слідів. Жодних слідів. А особливо - слідів крові.

12. Ще-м такого чути не доводилось. Доросла безпроблємна цьолка... Ги-ги. Хто завгодно, тільки, нажаль, не я.

13. Але якого рожна комусь треба гинути? Просто так воно стається.

14. Минуле інколи любить вриватися в теперішнє, щоби показати, "хто тут главний", і зо не все так просто, як уже намалювалося. Минуле, як велетенський паршиво спакований наплічник, котрий якийсь ідіот ще й начипив на тебе так, що дзуськи знімеш без допомоги іншого. Той інший - твій друг Смерть. Озираючись назад, точніше заглядаючи під нігті свого минулого, ви крім бруду нічого не знаходите. Ну, кому тепер ставити питання штибу "Набіса було з ним (з нею) спати?" чи "Набіса було спати з п'ятьма такими недолугими, маючи при цьому цілком стабільні стосунки з розумною, красивою, а головне, коханою людиною?"