На Дотик - Мій

І все ж

Прокинувшись зранку, я усвідомила те, що сьогодні точно поїду від коханого. від цих думок на мене нахлинули сльози, цим я збудила Толю.

-Ееее, ти чого плачеш, маленька моя, перестань!!! - я не переставала всхлипувати. - Ну будь ласка, прошу тебе, ти мені робиш боляче цим, як ти цього не розумієш??Я ж не хочу тебе відпускати.

-Поїхали зі мною.

- Я б з радістю.

-Будь ласка!!!!!!

-Добре.

- Правда?- спитала я усміхаючись крізь сльози, хоч знала шо він обманює, дл того щоб я заспокоїлась, але надія , маленький вогник надії був присутній.

-Правда.

Я почала його обнімати цілувати, після чого поїли, одяглись, і пішли гуляти. Гуляли ми дуже-дуже довго. Я як завжди змерзла, я ж змерзлюх. Поїхали ми на фонікульорі на найвищу точку Києва. А знаєте, там таак гарно. І там були такі щасливі моменти для мене, що просто не передати словами.

Захотілось нам показитись. Ну і я так як в першом класі ходила на бокс, вирішила показати йому пару прийомчиків, легенько била його а він мене зачіпав пальчиками жартуючи. На мому лиці була усмішка від вуха до вха. В той момент була дуже щасливою, сміялась щиро як ніколи. Мимо нас йшов старший чоловік, йшов і дивився на нас і сміхався.

- Ти його з правої по печінці, а потім з локтя в челюсть.- сказав він насміхаючись.

Ми розсміялись разом з цим чоловіком, після чого він зник з нашого поля зору.

І от вже час на автобус, прийшовши туди, він не міг зі мною бути до поки я не поїду, бо робота.

Стояли ми довго прощались, сльози котились рікою, було занадто боляче, щоб просто сказати "До зустрічі".

-Будь ласка сідай в автобус- сказав він обнімаючи мене з таким сумом в голосі.

-Ні, будь ласка , я не можу, я не хочу!!!!!!!!!!Поїхали зі мною будь ласка, будеш гріти мене в ночі в автобусі. Будь ласочка.

-Будь ласка перестань, сідай в автобус.

Коли він казав ці слоа, я глянула на нього і побачила на його щоці поодиноку сльозу, зробила вигляд що не замітила, ніжно поцілувала його. Глянула ще раз в ці сіро-голубі очі,кохані очі.

-Я тебе кохаю.- і обернулась йти.

-І я тебе кохаю.Скоро зустрінемось.

І він пішов, як же я хочу шоб він повернувся, прибіг до автобуса, сказав НЕ ЇДЬ, я б не поїхала, мені б було байдуже на пари, заради нього б ще залишилась, або якби він покинув все і поїхав зі мною. Знаю, що наївні думки, але це було те, чого я хотіла найбільше в житті. В той момент і взагалі , відчуття ніби з грудей вирвали серце і залишили десь в шафці в Києві.