Кохання або інші пригоди

Частина 21

Сьогодні 8 червня. Я на 4-му місяці. Три місяці назад я вийшла заміж. Так я вийшла заміж 8 березня. Той день був просто казковим.

Але з кожним днем мені стає страшніше, так як це перша дитина. Останнім часом я почала розмовляти з дитиною, а коли є Гаррі то ми ще й співаємо. Це так мило. Кожен день нічого нового. До нас приходить Луї і я хоч граюся з Джозефом. Такий маленький і такий хороший.

POV Богдана

Сьогодні мені знімають гіпс. Як добре.

-Найл, завези мене до лікарні!- звала його я .

-Ні... Ти що не пам'ятаєш? Останній раз коли ми їхали, ми потрапили до аварії. - його вже трясло.

-Все буде добре, я поруч.- я взяла його за руку.

-Бодька, ні. Я не хочу! Я боюся! Ні.

-Так. Ти що трус? Ти мужик, а я не можу водити мені ще треба зняти гіпс.

-Добре, але ти будеш поруч, добре?- гладив він мене за руку.

-Звісно, моя солоденька попка.-хлопнула я за його дупку.

-Ай. Боляче.

-Терпи, бо коли мені знімуть гіпс, то тобі буде дуже боляче. - говорила мені на вухо Богдана , легко його покусуючи.

-Моя, солоденька, поїхали швидше до лікарні.

-Поїхали.

Ми швидко добралися до лікарні , де мене чекав Джон. Знявши мені гіпса, я відчула свободу. Невже.

-Найл, ти взяв мої кеди?

-Ні, ти не говорила.

-Ну класно, і як мені тепер йти?

-Я знаю як.- він взяв мене на руки і поніс до машини, де положив на заднє сидіння.

Він почав цілувати мене плавно переходячи на шию.

-Ти хочеш зробити це в машині, перед лікарнею?

-Мені все одно, просто я тебе так кохаю! Я не можу дочекатися.

-Дома.

-Добре, тоді поїхали.

Ой ці два дні були жаркими. Ми ні з ким не спілкувалися. Навіть не виходили з кімнати.

POV Гаррі

Проблеми закінчилися, но як я помилявся.

Сьогодні Тася має йти до лікаря, тому я маю її завести.

Але я запізнився. Чому?

POV Тася

Я поїхала до лікарні. Гаррі хтів, щоб я була в приватній лікарні. Мені треба було передумати.

Коли я приїхала в лікарні всі бігали. Я навіть чула звук пулей. Чому я вирішила приїхати раніше? Треба було залишитися і дочекатися Гаррі.

-Що тут трапилося?- спитала я в медсестри, яка пробігала біля мене.

-На нас напали! Дівчина після родів втратила дитину, тепер її чоловік прибіг сюди.

-Так ти!- кричав він до мене.

-Я?- я так почала нервувати, а медсестри вже не було видно.

- Да ти! Ти вагітна, того після родів я заберу в тебе дитину.

-Ні. Це моя дитина.

-Я сказав: Я ЗАБЕРУ ЦЮ ДИТИНУ! Ти мене ЗРОЗУМІЛА?- знову кричав він.

-Да, я приїду за тобою, сонечко! - він якось подобрів.

-Добре, а що мені за це буде?- ой як би я знала то б не говорила це

-Що ти тільки що сказала, сука? Ти ще хочеш щось ? Ах ти дрянь.- він вдарив мене по щоці. Я аж впала і вдарилася головою об землю. І кров потекла з голови.

-Тепер ти будеш мовчати.- проговорив він до мене. А я залишилася помирати. Все ,що я змогла зробити це відправити СМС Гаррі.