Кохання або інші пригоди

Частина 10-11

Я прокинулася в лікарні. Поруч сидів Гаррі ,він держав мене за руку.

-Маленька, ти мене так налякала! В тебе нічого не болить? Все добре?- почав розпитувати він мене.

-Повільніше... якщо не брати до уваги жахливу головну біль, то все добре!- відповіла йому я.

-На поїш... Тобі тут Луї супчик привіз.- почав мене кормити він.

-Суп дійсно смачний...тепер цей тиждень Луї буде готувати.- прошепотіла я і ми з Гаррі почали сміятися.

Наш сміх перервав лікар .

-Доброго ранку, місіс Стайлс.-звернувся він до мене.

-Доброго.-не подаваючи вигляду відповіла я.

-Я ваш лікар містер Адамсон.- на цих словах я знову чуть не подавилася супом.

-Зачекайте, Джон Адамсон? – вирішила спитати я

-Так.

-Батьки Лана і Майк Адамсон.

-Так... Зачекайте, звідки ви це знаєте?- здивовано спитав він.

- Я ваша сестра. Тася Адамсон.

- Тася, я знав, що тебе знайду.- він кинувся до мене. Я його обійняла.-Братику....

Гаррі був в шоці, але він зрозумів.

-Ого, ти така гарна. А чому ти змінила фалімію???- здивувався Джон.

-Познайомся- це Гаррі Стайлс, мій наречений!- промовила я і взяла Гаррі за руку. Він зрозумів, що все добре.

-Ну добре, Таська, тобі треба відпочивати! Завтра тебе вже випишуть і ти поїдеш додому!- промовив він і глянув на Гаррі, який поїдав його поглядом.

-Добре. Я буду відпочивати-різко сказала до брата я, бо погляд Гаррі мене насторожував. Коли Джон вийшов з моєї палати. Я відразу перевела погляд на Гаррі.

-Заєць мій, ти чого?- запитала його я і сіла йому на коліна.

-Заєць?

-Гаразд Хазза.

-Ні.. ні, просто я не звик, що до мене так звертаються. Я зазвичай був просто кудрявий.

-Хах, кудрявий.- почала реготати я.

-Так, це вже не смішно! Почав сердито дивитися на мене.

-Ну добре! –Я лягла в на ліжко, якщо його можна так назвати...-Ей ти кудрявий лягай до мене- знову почала реготати я.