Кохання завжди біля вас, треба лише побачити його...
Тася звичайна дівчина,яка закохалася і жила з відомою людиною. Вона навіть і не думала про те, що може бути в її житті!
Я прокинулась від того, що мене розбудили. Першим, що я замітила це був Гаррі, який літав, як у сраку вжаляний.
-Чого ти бігаєш?- запитала я.
-Збираю речі, ми тепер будемо жити у будинку Зейна.- спокійно відповів він.
-Скільки в нас часу?
-Ще година.
-Я глянула на годинник зараз тільки 8 ранку. Я швидко побігла в душ, для того, щоб взбодритися. Потім я одягнула те, що Гаррі ще не встиг сховати в сумки. Це були чорні джинси і білий топ з пончиком. В нього класний стиль.
Вийшовши з душу я тільки замітила, що нікого нема. Виявляється ми одні залишилися. Інші поїхали ще в 5 ранку. А мене не могли розбудити.
Зібравши речі о 8 годинні ми вже були готові, ми закинули речі в машини і поїхали кожен на своїй, так як ми не хотіли і не були готові залишати свої машини.
Всю дороги ми спілкувалися з Гаррі та його мамою, коли вона показала нам наших маленьких, ми чуть не розбилися. Но Ен швидко забрала їх, і ми вирівнялися.
-Привіт всім.- промовила я виходячи з машини.
-Привіт, хором відповіли вони.
-Так, нам з Таською треба до офісу, так як вона все ще є моїм робітником.-промовив Зейн.
Я швидко переодягнулася і ми поїхали. Всю дороги ми провели в тиші. Тільки під кінець Зейн заговорив:
-Вибач мене, за те, що я вплутав тебе в цю історію.
-Нічого страшного. І ти мене вибач за все, що я могла добі наговорити...- промовила я , а він навіть не очікував.
-Ну ось и приїхали.- перевів тему він.
Ми вийшли до машини і направилися до його кабінету. Нам потрібно продати всі замовлення до кінця місяця, а потім тікати звідси.
Передивившись усі замовлення Зейн швидко написав всім заказникам, що їх товар готовий і прибуде через тиждень.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
А тим часом я дивилася на фото своїх маленьких дітей.
-Тась.-звернувся о мене Зейн.
-Так, ти щось хотів?- запитала я.
-Шукай квитки до Іспанії на всіх нас. На кінець місяця .
-Серйозно?
-Так, я ж бачу, як ви з Гаррі сумуєте. Тому купуй квитки і ми всі разом поїдемо.
Я швидко замовила квитки і була така радісна, що нічого не помічала.
Вже кінець робочого дня, тому ми спускалися в низ, но доля захотіла інакше. До нас вірвалися якісь громили з автоматами. Вони швидко застрелили охорону офісу, пару жінок які попали їм під руки.
Вони нікого не залишили в живих. Ми сиділи і спостерігали за цим за вазонами, а вони мені не сподобалися , коли я їх побачила, а тепер вони врятували нам життя. Я думкою подякувала цим деревам і ми вибігли з офісу сіли до машини і нажали на газ помчалися додому.
-Привіт, як ви?- запитав Найл, який був не готовий нас бачити.
-Нормально, а ви?
-Теж.
В кімнаті повисла тиша. Но її перервав Гаррі.
-Я не зрозумів, чому я дізнаюсь з новин, зо на ваш офіс напали?-запитав Гаррі оглядаючи мене. За ним зайшла Дора яка накинулася на Зейна, а потім вже на мене.
-Як я рада, що ви цілі!- промовила вона.
-От подруга!- серйозно говорила Бодя.- а ще казала «нічого цікавого, нічого цікавого».
-Ех Бодя, Бодя. – промовила я.
-Що?
-Це не мої «шанувальники» а Зейна.
-Ааа, ну все одно могла і поділитися.
-Гаразд, все досі цього балагану,- кричала я.
-Тась, но ми мовчим.- підійшов до мене Гаррі.
-Видно її контузило. – повідомив нас Джон
-Джон?- здивувалися вони.
-Так я, ви що не впізнали? Мені Тася зателефонувала, сказала , щоб я приїхав, бо скоро ми политим до ...- Нацих словах Зейн закрив рот Джона рукою.
-Мовчи!- проговорив він.
-Добре, добре... А тепер я можу глянути, що з моєю сестрою ?
-Звісно.
-Тася, Тася! Ти мене чуєш?
-Так...
Голова болить?
-Ні.
-Шуми є?
-Трохи.
-Я мав рацію її контузило, або оглушило. Це не надовго скоро має пройти, а зараз заведи Гаррі її хай полежить.
-Добре.
Мене привели до нашої спальні, де я лягла, а Гаррі коло мене. Так я і заснула.
