Ввесь обшир мiй - чотири на чотири.
Куди не глянь - то мур, куток i рiг.
Всю душу з'ïв цей шлак лiлово-сiрий, це плетиво заламаних дорiг.
I дальша смертi - рiдна батькiвщина.
Колодязь, тин i два вiкна сумнi.
I в кожнiй шибi - нiби двi жарини - журливi очi вставлено. Це ти, о пресвята моя зигзице-мати!
До тебе вже шляхiв не напитати i в нiч твою безсонну не зайти.
Та жди мене. Чекай мене. Чекай,
нехай i марне,але жди, блаженна.
I Господовi помолись за мене.
А вмру - то й з того свiту виглядай.
