* * *
На Колимi запахло чебрецем i руто-м'ятою, i кропивою.
Кохана сестро, дякую!
З любов'ю паду в про тебе спогади лицем.
А й спогади: слiпна коротка мить,
i ти в сльозах - обранена об мужа.
Квадратний отвiр вахти,
i байдужа сторожа. I дрiбненький син кричить: "Татусю, до побачення!" А ми вдивля€мося в те, що на екранi яви чи снива.
О моï коханi розлученi лада, як вас свiт гнiтить
об вас обпертий. Вiд рамена - крик, високий зойк - у двi гiнкi долонi,
неначе рури, мов многоколоннi голосники атлантових музик.
