Забута історія

Перший день в школі

Дзвін будильника розбудив мене і заставив прокинутись. Я автоматично скинула телефон з тумби і сонно протерла очі. Через хвилини дві, я зрозуміла, що не треба гаяти часу, адже ще треба приготувати сніданок для тата і прийняти душ.
Вчора я не розпакувала всю валізу, а отже вибір одягу трішки скорочувався. Взявши звичайні сині джинси і теплий в'язаний светр, а також білизну і шкарпетки, я направилась в ванну кімнату.
Всі ці ранкові процедури зроблені, а тобто можна вже не квапитися, бо головне виконано.
Я неквапливо спустилась по сходах і побачила Рейа, який стояв коло плити.
- Доброго ранку - від мого раптового появлення, батько аж підскочив.
- Доброго - закашлявся той.
- Тат, мені здається щось підгоріло - засміялась я.
- Я хотів, щоб ти сьогодні почала день добре, хотів приготувати тобі сніданок, щоб ти вже цим не переймалась. - вздохнув він.
- Сьогодні звичайний день, просто йду в нову школу, нічого надзвичайного. Сідай, я приберу і приготую омлет на швидку руку.
- Але...
- Сідай!
Рей покірно присів, а я прийнялась за сніданок.
***
- Дякую - промовила я, коли ми доїхали до школи.
- Тебе забрати зі школи? - запитав тато.
- Ні, думаю прийду сама, а якщо не так, то приїду на шкільному автобусі, або попрошу когось довезти. В любому випадку, щось придумаю.
- Гаразд - батько поцілував мене в лоб.
- Кхм, тільки не тут. Подумають, що я татова доця.
- Тоді вони не будуть знати тебе справжню.
Він посміхнувся і рушив, а я остовпівши , стояла перед школою.
- Ну що, здивуй мене!
- Аа... Привіт! - повернувшись, я побачила невисокого брюнета з карими очима, який дурнувато посміхався.
Я тут же засміялась.
-  У тебе дурнувата посмішка - після цих слів, він трохи посерйознічав. - Не ображайся...Єва - я простягнула йому руку, після чого він знову усміхнувся.
- Стайлз.