Історія Одної Дівчини

Глава 3

Глава 1. Частина 3.
Знайомство з Еліс, та її перша пригода.

Я замітила як Адріан пішов за мною, але подумала що це просто збіг.
Я вийшла з класу і не зупиняючи ходу дивилась в свій телефон, щоб переглянути який наступний урок, і де кабінет. Подивившись де кабінет і який урок я пішла сходами вниз, так як мій кабінет на першому поверху. Я відчувала, що за мною хтось іде, і знала що це Адріан. "Що він хоче дізнатися?",- думала про себе Еліс. Я не мала бажання з ним зараз пересіктись, і тому я трохи збільшила крок, щоб він мене не наздогнав. Я бистренько зайшла в клас і сіла на свою 4 парту.
Аля і Маринетт вже сіли спереді мене. Я, щоб не пересіктись з Адріаном, дивилась телефон, притворяючись що набираю повідомлення. Замітивши, що хлопець сів на своє місце і говорив зі своїм другом Ніно, я поклала телефон і з полегшанням зітхнула.
Маринетт і Аля в цей час розмовляли між собою.
"Наша новенька сидить ззаді нас",- пошепки сказала Аля своїм подрузі.
"Ага, і мені здається що вона якась схвильована. Може треба з нею поговорити?",- сказала Маринетт Алі.
"Мені здається що потрібно. До того ж в неї нема друзів в нашому класі, і ними можемо стати ми",- сказала пошепки Аля до Маринетт.
Маринетт обернулась до мене.
"Привіт",- звернулась до мене дівчина.
Я не очікуваючи її слів, підняла голову і зустрілась з нею очами. Погляд у мене був здивованим.
"П-Привіт",- не довго думаючи відповіла Еліс.
"Мені здається, що ти схвильована. У тебе щось сталося?",- доброзичливо спиталсь Маринетт.
Мій погляд пішов кудась по всьому класу. Я не знала, що їй відповісти. "Я її добре знаю, але цього не знає вона",- думала я,-" Їй покіщо не можна все розповісти".
"Та, нічого такого серйозного. Просто нова школа, і я нікого не знаю",- почала викручуватись Еліс.
Маринетт перезирнулась з Алею, і знову обернулась до мене.
" Хочеш, я і Аля станемо твоїми друзями?".
В моїй душі, якщо чесно стало більш радісно від цих слів.
"Ого, ну, це було би чудово!",- не ховаючи радості сказала я.
"Я Маринетт Дюпен-Чен",- сказала дівчина простягуючи мені руку.
" А я Аля Сезер",- теж простягуючи мені руку сказала Аля.
Усміхнувшись я відповіла:
"Приємно познайомитися, Маринетт і Аля",- сказал я пожимаючи їм руки,- " Я Еліс Бредберрі. Моє ім'я ви вже напевно знаєте".
Я з дівчатами трохи хохотнули, і вони обернулись до своєї парти.
Продзвенів дзвінок. До класу зайшла вчителька. Темноволоса жінка, в окулярах в фіолетовій блузці і джинсах, ще й з халатом.
Її звати мадам Менделєєва.
Пройшов урок. Я знов поклала свій планшет в сумку і встала з місця. Цього разу Адріан трохи припізнився, і тільки коли я вийшла з класу тоді він схопився. Видно не замітив. Маринетт і Аля як подруги пішли зі мною. Я дізналась що зараз велика перерва, типу час обіду. Дівчата сказали, що найкраще буле піти на вулицю у шкільний двір на лавочку пообідати.
"Ой, я зовсім забула, що мадам Менделєєва сказала мені забрати одне важливе завдання!",- сказала Маринетт,-" Еліс зможеш почекати нас на вулиці?".
" Звісно".
" Ми скоренько, гаразд?",- на ходу казала Аля.
Я здвинула плечима і пішла у шкільний двір. Я знайшла тихеньку лавочку, щоб не було чути криків зі школи.
Поклавши на лавочку сумку я сіла. Щоб бистріше пройшов час я подумала почитати електронну книгу на телефоні.
Я так захопилась книгою, що завсім нічого не чула крім своїх же думок. Я читала й читала і мені здалося що час зовсім не минав.
"Чому ти така схвильована була на першому уроці?",- сказав якийсь голос близько біля мене.
Продовження слідує!