Історія Одної Дівчини

Глава 4

Я повільно повернула голову в сторону звучання голосу. Це був Адріан. Він спокійно дивився на мене.
"Адріан?! Ти мене дуже налякав!,- голосно викрикнула Еліс.
"Ти була схвильована на першому уроці",- сів біля Бредберрі Адріан,-" В тебе щось сталось? Чи ти приховуєш щось?"
"Е, ну.... Як це сказати.....",- спробувала викрутитись Еліс,-"А хіба було видно?.
"Не знаю на скільки, но я замітив".
Очі Еліс дивилися вдалину в пошуках подруг. Було би добре якщо б вони з'явились, бо Еліс не знає про що з ним поговорити.
На велике щастя Марінетт з Алею вийшли зі школи і направлялись сюди.
Адріан спокійно обернув голову зі своєю веселою посмішкою.
"Видно до тебе подруги ідуть",- обернувся до Еліс Адріан,-" В цьому разі я повинен удалитися. До зустрічі Бредберрі".
Адріан помахав рукою і пішов в клас.
В Марінетт були здивовані очі. Скоріше налякані.
"А що тут робив Адріан?",- спиталась Марінетт дивившись хлопцю в слід.
"Та нічого. Просто познайомитись хотів",- відповіла Еліс.
"Еммм",- обернувши до мене голову, Марінетт хотіла щось сказати.
"Не бійся, не бійся я знаю що він тобі подобається ! Лізти не буду !".
Їхні очі стали ще здивованими.
"Мені просто це видно",- розвела руками Еліс,-" І питати не потрібно".
Дівчата перезирнулись одна на одну і сіли біля мене.
Ми пообідали і пішли в клас.
Уроки прошли не замітно коли я подружилась з дівчатами.
Після уроків ми разом пішли додому. Це було зручно, так як я жила трохи далі дому Марінетт, а Аля завжди проводила подругу додому.
Марінетт і Аля зашли в пекарню-дім Дюпен-Чен. Всі ми попрощались і я покрокувала до свого будинку.Він був вже близько, я вже його бачила.
Біля мого дому була лавка на якій сів якийсь дід. Він озирнувся і одразу підхопився встати, але він впав. Я зойкнула і одразу підбігла до нього щоб допомогти. Він подякував і спираючись на тростинку тихенько пішов.
Як тільки він пройшов від мене 3 кроки я пішла до сходів які вели до входу в дім.
Вже тримаючи ручку Еліс озирнулась назад. Діда вже не було.
"Якийсь швидкий дідок",- пошепки сказала дівчина.
Зайшовши в дім я здивувалась тишою.
"Мамо! Тато! Я вдома!",- крикнула Бредберрі.
Но у відповідь була тиша.
Озираючись, Еліс тихенько покрокувала на кухню.
Зайшовши у двері учениця продивилася очима кухню. На очі їй потрапив листок. Дівка підішла до столу і сівши на стілець читала в голос:
"Дорога Еліс, ми з татом поїхали до твоєї улюбленої тітки Юліанни. Ти не сумуй ми вечером приїдемо.
*Мама.

Прочитавши записку Еліс подалась на другий поверх до своєї кімнати. Зайшовши зняла рюкзак і включила комп'тер, і одразу пішла перевдягатись. Зробила гульку на голові і думала чим мені зайнятись.
"Напевно спочатку уроки. Бо ч ще пам'ятаю матеріал".
Дістала планшет і легенько кинула його на ліжко-він має першим приземлитись на ліжко).
Пройшло меньше пів години як домашка була зроблена.
"А тепер можна і Ютубчик позирити!",- сказала Еліс і побігла вниз за хавкою.
Двері в кімнату дівчини відкриваються і заходить Еліс. В одній руці тарілка з бутербродами в другій виноградний сік. І якось тримаючи на голові тарілка з фруктами. І як курка на каблуках, Еліс підійшла до столу. Окуратно все поклавши на стіл Бредберрі сіла на стілець з колесиками. Включила Гугл щоб подивитись Ютуб, але раптом я замітила у себе на столі....
Продовження слідує!