Історія Одної Дівчини

Глава 7

Дім Адріана Агреста

Габрієль Агресь-тато Адріана, був у своєму кабінеті. Він вирішував проблему по поводу показу. Десь загубили ескіз сукні для показу мод. Но раптом до Габрієля подзвонили.
"Да",- підняв трубку Агрест.
"Габрієль! Срочно підступайте до евакуації! Злодій затоплює місто лавою!",- сказав чоловік, який працює з Габрієлем.
"Що?! Лавою?! Та хіба це можливо?!".
"Місье Вам здається, що це жарт але повірте мені і рятуйтеся поки є час!",-настоював чоловік
"Гаразд, я зрозумів.",- сказав Габрієль і кинув трубку.
Агрест підійшов до стола й включив аварійну систему.
"Захистний бар'єр активований",- сказав комп'ютер жіночим голосом.
"Наталі!",-покликав свою асистентку Габрієль,"-У нас евакуація! Найдіть Адріана і відведіть його в бункер!".
Наталі почула і піднялась на другий етаж щоб покликати Адріана.
Хлопець в цей час думав як йому добратися до злодія.
"Плаг, нам потрібно перевтілюватись і терміново!",-говорив до свого Квамі Адріан.
Хлопець вже хотів сказати чарівні слова но тут до кімнати зайшла Наталі.
"Адріан, потрібно добратися в безпечне місце. Іди за мною!",-спокійним голосом сказала Наталі.
Йому не лишалося вибору, бо якщоб залишився було б підозріло.
Наталі з Адріаном спустились на перший етаж і пішли до кабінету Габрієля. Агрест натиснув на кнопку і пару метрів від них відкрився прохід в бункер.
Вони спустились по маленьким сходинкам вниз.
"Ми в безпеці",-сказав тато Адріана,-"Хвилюватися тепер нема чого".
"А мені якраз тепер і потрібно хвилюватися, бо я не знаю як мені вийти звідси!",-схвильовано говорив подумки хлопець.
Габрієль пішов далі в бункер.
Адріан почав ходити по бункеру в надії найти другий вихід. Хлопець ходив оглядаючи кожний куточок сховища. Но раптово він замітив карту бункеру яка висіла на стіні.
"Це моє спасіння!",-ледь чути викрикнув хлопець зриваючи карту зі стіни.
Взявши двома руками карту, Адріан почав роздивлятися її.
"Довгий коридор, кімната, стіни, стіни, двері",-читав хлопець пошепки,-"Ага, коридор а потім наліво, зрозумів!",-вигукнув хлопець і подивився по сторонам.
Наталі і Габрієль кудись поділись і тому Адріану нема чого хвилюватись, що за ним побіжуть. Іноді дивлючись на карту хлопець біг по сховищу. Один раз він пропустив прохід і тому йому прийшлося вертатись.
Адріан добіг до дверей.
"Якщо вірити карті, то це вихід нагору. Буду надіїтись, що це місце ще не затопило".
Після цих слів йому самому стало не по собі. А якщо і справді затопило? То що відкриєш двері на смерть?
Повільно хлопець потягнув за ручку дверей.
"Сходи не затопило. Значить і саме місце теж",- сказав Адріан.
Ускоривши хід, Адріан піднявся по сходам.
Хлопця оточило не знайоме місце.
"Куди я потрапив?",- спитав сам себе підліток.
Він пройшов ще пару метрів щоб впізнати місцевість. Направо і наліво була вулиця. Спереді будинки. Агрест тихенькою ходою пішов направо. Так як був майже вечір то сонце сідало, і хлопець був на тіньовій стороні вулиці, але повільно переходив на світлу.
На вулиці царила тиша. Ні звуку машин, ні голубів, нічого.
"До цього місця ще не дійшла лава але дійшла евакуація",- спокійним і трохи наляканим голосом сказав підліток.
"Ні звуку, ні шороху, нічого! Абсолютно!",-виглянув з під рубашки хлопця Плагг.
Адріан ішов далі. Нічого йому не здавалось знайомим.
"Плагг,"-звернувся до свого друга Адріан,-"Ти щось пізнаєш?".
"Нічогісінько!",-відповів Плагг.
Хлопець все продовжув іти. Будинки минали за його спиною.
Він вийшов на розвилку. Хлопець зупинився і почав оглядатися. Плагг вилетів з рубашки хлопця і теж почав оглядатися.
"Хей, Адріан, це хіба не той магазин-пекарня в якому живе Марінетт?".
Адріан обернувся на запитання Плагга.
"Так, це він!",-радісно вигукнув Адріан.
Роздалося ехо.
"Тепер я знаю як мені добратися! Плагг, трансформація!".
Чорний Квамі влетів в перстень. Перстень став чорним а на ньому з'явилась зелена лапка. Хлопець провів по лицю а за його палцями з'являлась маска. Потім котячі вуха, костюм й хвіст. І за декількс секунд вже не Адріан а справжній Супер Кіт. Він взяв свій шест і на ньому полетів по дахам будинків до Ейфелевої вежі.
Продовження слідує!