Розбиті серця/Broken Hearts

Розділ 3

11 листопада, 2013 р.

Це катастрофа.
Все було знищеним. Навіть якщо і скласти докупи ті клапті паперу, що залишилися, то зрозуміти - нічого.
Прийшовши додому, я закрила двері і заварила собі міцної кави. Запалила свічку і роздивлялася те, що лишилася від моєї піврічної праці.
Не пам'ятаю, скільки разів я ревіла. Багато, бо прокинувшись вранці, я себе не впізнала. Запухле лице, червоні очі, мішки. Вигляд, начe я пила і курила безперервно місяць. Крістен би вжахнулася.
Потім я взялася за писання відповіді підписникам. Це була буря. Одні співчували, інші сердилися, бо не знаходили собі місця, так хотіли дізнатися, що буде далі з моєю Моллі.
Все це виглядало, як депресія, і я старалася розвеселити себе, бо впадати в депресію - останній вихід.
Подзвонила до подруги Сюзен. Я чула, що вона заклопотана і хотіла подзвонити пізніше, але та говорила, що все нормально. Пройшло три хвилини дуже незручної розмови, і я сказала, що мені потрібно йти.
Після години лазання в інтернеті я вирішила подивитися фільм. Я вибрала "Все ще Еліс"
Перша ознака депресії - сумні фільми.
Я ридала доти, доки не побачила дуже знайому акторку. На мить я затрималася, пригадуючи, але не згадавши, продовжила далі ридати.
Прочитавши ще пару імейлів, я пішла поїсти. Ітак, піцца, чи може, піцца? Я вибрала піццу. Разом з нею і новою кавою я перемістилася на ганок, і вирішила, що вечірнє небо і стрімкий вітер надихають мене. Ноут вже був на моїх колінах, мої пальці швидко стукотіли по клавішам а за вікном почався дощ.

Мене розбудила моя собака - вона була голодна. Напевно, чекала, проки пройде моя буча зі сліз і ридання.
Кармен так і застала мене: я лежала в ліжку-розкладужці, додолу сповз плед, ноутбук на колінах і прострочена піцца. Картина депресії.
Кармен - моя собака, хаскі. Взявши ноутбук і піццу, я пішла до кухні робити сніданок. Підключила ноутбук до зарядного, лишила його включеним, сама обернулася до холодильника. Для Кармен - корм і чисту воду. Для мене - що-небудь.
Нашвидкоруч зроблені оладки з джемом. Завжди смакота. Поки я все готувала, ноут подав сигнал повідомлення на пошту. Відкриваю.

Від krist27ever.
Дорога Амелія!
Запрошую тебе на виставку дуже хорошої людини 13 листопада. Чекаю-недочекаюсь нашої зустрічі!
P.S.: сподіваюся, ти відновила папери)