Особливості розвитку української культури від найдавніших часів до сьогодення

42 1 0
                                    

1. Особливості розвитку української культури від найдавніших часів до сьогодення. Періодизація "Історії культури України".

Одна з поширених періодизацій:

І період – дохристиянська доба (від архаїчних витоків до об'єднання східнослов'янських племен у єдину державу);

ІІ період – княжа доба України-Русі (ІХ-ХІІІ ст.) –Київська Русь та Галицько-Волинське князівство;

ІІІ період – польсько-литовська доба (від кінця монголо-татарської навали до початку ХVІІ ст.);

ІV період – козацько-гетьманська доба (середина ХVІІ –кінець ХVІІІ ст. );

V період – доба неволі та національно культурного відродження (ХІХ – початок ХХ ст.);

VІ період – міжвоєнна і повоєнна доба входження України до складу сусідніх держав (початок 20-х – кінець 80-х рр. ХХст.);

VІІ період – доба державної незалежності (з 1991 р.)

Культура Стародавньої України

Найдавніші пам'ятки мистецтва передісторичної людини на території України відносяться до доби пізнього палеоліту (епохи: оріньякська — солютрейська — мадленська — 25—15 тис. років тому). Так, розкопки біля с.Мізинь над р. Десною (Чернігівська обл.), с. Добраничівка (Черкаська обл.) та в с. Гінці (Полтавська обл.) відкрили нам життя стародавніх мисливців, їхні житла, подібні до наметів, були споруджені із дерева й кісток мамонта. Тут знайдено крем'яні знаряддя, що відзначалися різноманітністю і доволі майстерною обробкою.

Серед творів мистецтва найбільшої уваги заслуговують стародавні скульптури у вигляді невеликих статуеток, які мали б відображати образ матері в родовій громаді і зберігались у так званих родових святилищах. Особливістю мізинських статуеток є відсутність окресленої голови або ж обличчя. Крім жіночих статуеток, зустрічаються фігури тварин і людиноподібних зображень з кістки і каменю.

Серед мізинських знахідок трапляються прикраси зі слонової кістки з геометричним орнаментом.

Трипільська культура, датована V—III тис. до н. е., була поширена на лісостеповій території від середнього Дніпра до Бугу і Дністра на південному заході.

Джерелами їхнього прожитку було хліборобство, скотарство, мисливство, рибальство. Сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували майже всі садово-городні культури, відомі нині в Україні.

ЭКЗWhere stories live. Discover now