49. Розвиток Української науки у 20-30-ті рр. ХХ ст. Всеукраїнська Академія наук.
Результатом і разом з тим базою для подальшого розвитку культури в повній мірі стала українська наука, як фундаментальна, так і прикладна. Наукові дослідження в 20-ті pp. зосереджувалися в основному в Українській академії наук, яку в 1921 р. перейменували у Всеукраїнську академію наук (ВУАН). Тут було три відділи: історико-філософський, фізико-математичний і соціально-економічний. У розвитку української науки найактивнішу участь взяли видатний природознавець зі світовим ім'ям В. Вернадський, мікробіолог і епідеміолог Д. Заболотний, математик М. Крилов, економіст М. Туган-Барановський, гігієніст та епідеміолог О. Корчак-Чепурківський, літературознавець С. Єфремов, О. Богомолець, який працював в галузі експериментальної патології, Є. Патон, який запропонував принципово нові методи електрозварювання. Ці та ряд інших вчених широко відомі за межами України.
Серед гуманітарних підрозділів Академії наук особливу активність виявила історична секція, роботу якої очолив М. Грушевський, який в 1924 повернувся з еміграції. Він реорганізував роботу секції, створив науково-дослідну кафедру історії України, очолив Археографічну комісію, редагував журнал «Україна», «Наукові збірники» історичної секції.
Медичнанаука в Україні розвивалася організаційно, якісно і кількісно. У 1921 році вАкадемії наук була організована кафедра народного здоров'я і соціальноїмедицини з кабінетом профілактичної медицини. У 1929 році був заснованийінститут мікробіології та епідеміології, в 1930 у Києві став працювати великийнауковий центр з вивчення проблем патологічної фізіології. Великоюпопулярністю, заслуженим світовим авторитетом користувалися терапевтичні школиМикола Стражеско (кардіологія, ревматизм, сепсис, клінічна гематологія), Ф.Яновського (туберкульоз, захворювання нирок), офтальмологічна школа В. Філатова:7.5Yr
