Storu of my life...

•3• Смурфік

Але у мить мене хтось зловив за руку, коли оглянулась то побачила перед собою лише чітко виражені скули та чуть пухлі губи. Піднявши очі я побачила чаруючі голубі очі. Я потонула. Серйозно.
- Ти загубила - сказало це чудо. Я спочатку не зрозуміла, але оглянувши його руки я замітила свій телефон, а через мить до мого розуму дойшло що він одягнений в костюм СМУРФИКА. Твою ж дівізію. Я почала ржати на всю вулицю. Ну ріл, не кожен день смурфики віддають тобі телефон. Хах... - ей, тобі смішно? Ну-ну, сама напросилась.
Він закинув мене на плече, я особо й не сопротівлялась бо ржала, і він поніс мене до фонтанчику на алеї. От це вже не смішно.
- Ану відпусти мене дурне синє строріння, - я орала як різана.
- Моя черга сміятись - і тут я їду під воду. Мразь, тобі капєц.
Піднявшись із води, я мило усміхнулась і попрямувала у його сторону, той в свою чергу не почувши криків возмущєнія здивувався. Я плавно наблизилась до нього, підняла свої руки і поклала їх на його плечі. Провела легенько нігтем по лінії скул, по губі, шиї. Руки хлопця напряглись і опинились на моїй талії. Я зробила крок назад, а він крок до мене. І що дальше? Ми разом полетіли у фонтан, ахах він у цьому костюмі так кумедно пробував вибратись із води що я просто каталась від сміху на бортіку, не стримавшись смурфік почав також ржати зрозумівши який він зараз кумедний.
Виявилось що його звати Вітя, він цього року переїхав у наше містечко, на рік старший від мене. За короткий час встиг попасти в елітку, але підробляє смурфом по тихому щоб не бути так залежним від батьків, про ніхто не знає. Вітя займається футболом, а також захоплюється сучасними танцями. Він навіть дуже класний. Мій телефон зламався після купання, більше не включається. Вітя довів мене до дому, нажаль вже без свого костюма, я і не замітила навіть як стемніло. Попрощавшись із новим другом я зайшла в будинок, прийняла душ і лягла спати.