Не зупиняйся і Любов знайде тебе

Мій давній знайомий

Вперше за стільки часу я прокинулась не від жахливого дзвону будильника, а від співу пташок. Літнє сонечко світило прямо на мої руді кучері, роблячи їх ще більш помаранчевими, все що було вчора тепер не мало для мене, майже, ніякого значення, лише хотілося піти та змити з собе той бруд образи та розчарування.
Спокійною ходою через провулки я дісталася будинку, в якому провела ще з години дві, але більше на самоті мені залишатися не хотілось. Я вирішила піти на центральну площу в надіях зустріти когось знайомого, аби відволіктися та просто побалакати про картини імпресіоністів, сучасну музику чи ще щось, це не мало значення, хотілося забути про те що було, проте як писала Світлана Талан :" За кожним тягнеться шлейф подій, які відбулися", певно це і правда та скоріше це істина життя.
Шлях, люди, думки, почуття і я вже у центрі міста, де щохвилинно укладаються угоди та творится майбутнє держави. Стою серед тисяч пересічних обивателів і раптом знайома посмішка, дивлюсь на хлопця поряд і щось ніби бачу знайоме, проте згадати не можу.
- Кетрін це ти?- здивовано запитав хлопець.
- Ми знайомі?
- Певно ти мала б мене пам'ятати, але стільки років минуло з часу першого нашого знайомства у дитсадочку.
- Точно, невже ти Макс, такий колись сором'язливий члопчик, ще й усі сміялись з твоєї манери розмовляти, так тихенько та багатозначно?
- Тільки не ти, Кет, ти завжди мене захищала, але зараз не про це. Як ти? Як твої справи? І взагалі багато чого змінилося з часу нашої останньої зустрічі.
- Я дуже люблю розмовляти про життя та не сьогодні, на жаль, я не в тому гуморі.
- Окей, без проблем, може підемо вип'ємо кави, бо ти якась надто засмучена.
Я лише кивнула головою на знак згоди і ми пішли у першу кав'ярню, яка потрапила нам увічі.
Макс багато розповідав та не вимагав від мене того ж, я лише слухала і дивилася в його карі очі, які наче манили мій погляд, згадувалось багато історій з дитячих років, авжеж пов'язаних із цим хлопцем, який так змінився за цей час.
Звісно Максим бачив журбу в моїх очах, тож запропонував провести разом цілий день. А що мені ще залишалося робити, тож я погодилась.