У цій книзі йдеться про дівчину, яка є досить сильна фізично, і старається тримати себе в руках, без лишніх емоцій, нікому і ніколи не показуючи свій біль і свої сльози. Але морально вона не є такою вже й сильною. Переїхала на нове місце, і заводить...
Елізабет повернулась на кухню і прибравши залишки чаю, взявши готові напої, вони повернулися до кімнати. Через деякий час прийшов Алан, і не з порожніми руками...він приніс випивку. Ну звичайно, чаєм усе не могло ж закінчитись.
POV Елізабет
Щось мені не добре. Краще вийду. Подихаю свіжим повітрям. Грейс уже спала, за компанію із Ніком. Я вийшла на балкон із кімнати.Небо було прекрасне, всипане зорями, сонце ще не зовсім зайшло за горизонт, але з другого боку уже виднівся повний місяць.
Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.
Тут я почула кроки позаду себе. Спочатку я перелякалась, але коли обернулась і побачила знайоме лице Ентоні, то заспокоїлась. Він так само, як і я сперся ліктями на перила, і почав розмову.
— Не хочеться спати?
— Ага. Вийшла подихати свіжим повітрям.
— Сьогодні небо досить гарне. Ніколи раніше не було такого неба. Або....я просто ніколи не піднімав голови угору, ніколи не дивився, тому і не бачив.
— Дійсно, воно сьогодні наче якесь чарівне.
— Ти також ........чарівна....
— Що!?- спантеличено запитала я.
Через секунду я відчула разючий запах алкоголю, який ішов від Ентоні. Він став переді мною, загородивши мені шлях до виходу. Я була наче жертва загнана у куток.
— Ти....мені подобаєшся.....Лізі.....
— Ей, Ен заспокойся.
Але.....це не зупинило його, і через секунду губи Ентоні накрили мої. Я намагалася вирватись. Усе було марно. Почала бити його, але він схопив мене за зап'ястя рук. Було досить боляче. Я була налякана, здавалося, що зараз знепритомнію.
Раптом я відчула, як Ентоні від мене наче відірвали. Впавши додолу, по моїм шокам покотились сльози, від шоку. Хоча і досить розмито, але я побачила, що людиною, яка мене врятувала був Алан.
