Черговий ранок понеділка. Найбільший розквіт літніх канікул. Варто збиратися на пробіжку. Годинник на моїй руці показував восьму ранку. Найкращий час: і не прохолодно, і не надто жарко. Краса.
Коли усі ранкові справи залишилися позаду, я переступила через поріг свого будинку. У вухах лунала улюблена музика і я побігла. Не забуваючи про рівномірне дихання відчувала як остання нічна прохолода змушує мене чхнути.
Коли за моєю спиною залишилася більша частина вулиці Евер Ґрін Стріт я зупинилася. До будинку 42 (одного з найбільших і найдорожчих у всьому місті) приїхала велика вантажівка. Певно хтось вирішив переїхати. Цікаво. Дуже цікаво. Краще зосередитись на диханні...
Вже о 10 годині я була вдома. Будинок в якому я мешкаю, без мене сьогодні порожній. Батьки уже п'ять днів у відрядженні. Тому велике порожнє житло дуже мене гнітить. Через це часто мій час минає в різних шкільних клубах. Читацький клуб, де сьогодні обговорюємо книгу "Колиска для кішки" Курта Воннеґута. Варто продовжити читання, бо я застрягла на 92 сторінці. Літературний клуб, де сьогодні я повинна представити оду коханню. І шкільний гурт, в якому я маю честь грати на гітарі. Обожнюю усе пов'язане з творчістю.
О другій дня я уже вела завзяту дискусію про те як саме повинна виглядати ода. Моя подруга Джуді, яка у свій час притягла мене в цей клуб, намовляла мене по закінченню зібрання клубу сходити до кафетерію.
- Кортні, ну будь ласка - шепотіла вона мені на вухо, доки наша староста бурмотіла щось нерозбірливе.
- Ні, у мене досить багато роботи. Тай я не маю наміру витрачати гроші, що батьки дали мені на місяць, на такі дурниці. - я сердилась, але розуміла, що якщо я не піду з Джуді, то Джуді прийде до мене, а так жодного прибирання і навчання не буде тим більше.
- Прошу, я не можу не відсвяткувати цей день.
- І що то за свято таке, про яке я нічого не знаю?...- староста зупинила своє бурмотіння і наші слова звучали тепер дуже гучно. Усі з осудом зиркнули на нас. Я замовкла, але Джуді ніяк не вгамовувалась.
- Якщо підеш - розповім- говорила вона ще гучніше.
- Гаразд, піду, лише помовч ну хоч трішки. - почала благати я.
- Ура! І тебе чекатиме сюрприз.
Щось всередині мене підказувало що він не надто мені сподобається.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Більше ніж ти думаєш...
RomanceУсе просто і правильно. Усе як повинно бути. У Кортні життя таке ж як у будь-якого підлітка. Та вона і гадки не має, що це зовсім не так. Є той, хто наче тінь в'ється за нею, і співав би їй серенади що ночі, якби вона захотіла їх почути....
