Я тебе не люблю (ні)

Частина 5

Я прокинулась у лікарні. Біля мене сидів і спав Діма. Тільки я хотіла встати, як він прокинувся.
-Сонечко ти мене так налякала. Пробач мене будь-ласка. Я не хотів щоб ти тікала.
-...
- Не мовчи будь ласка.
Я не хотіла його бачити...
-Ти знову нариваєшся.
-...
-Я дам тобі трохи часу.
Він вийшов з палати, а я почала обдумувати план втечі. Я побачила вікно в моїй палаті, мені було важко ходити, голова крутилася. Нарешті я до нього підійшла і побачила, що знаходжуся на 2 поверсі. Я зраділа, адже зможу вибратися звідси. Мої роздуми перервав лікар який зайшов у палату.
-Дашо, швидко в ліжко. Тобі ще не можна ходити.
-Скільки я тут?
-2 дні.
-А скільки ще буду?
-Думаю ще 3 дні і тебе ми випишемо. Зараз до тебе зайде мед сестра дасть поїсти та зробить перев'язку.
Він вийшов і зайшла симпатична дівчина.

-Привіт. Мене звати Юля. Що з тобою сталося?
У мене чомусь з'явилася до неї довіра.
-Привіт, я Даша. У мене дуже великі проблеми... Мене викрали, і я дуже хочу втекти. Допоможи мені будь ласка.
-Ого, звичайно, що тобі потрібно?
-Я хочу за день до виписки втекти.
-Блін, це ризиковано, але я все ж таки тобі допоможу.
Пройшло 2 дні. Діма ні разу не приходив, але виставив охорону біля входу.
Вдень Юля зайшла до мене.
-Блін я нервуюся... Ти впевнена, що хочеш втекти?
- Звісно.
-Добре. Ось тобі адрес мого будинку, мій номер, гроші на дорогу та теплий одяг.
-Дякую тобі. Ти мене дуже виручаєш.
Я підійшла до вікна та почала перелазити. У мене все вийшло. Я спустилася і побігла до авто-зупинки. Я знала де знаходжуся, це була центральна лікарня. Сіла в автобус та поїхала додому до себе.
Коли постукала в дім, то побачила заплакану маму.
-Катя? ДЕ ТИ БУЛА?
-Мам я все зараз поясню.
Ми зайшли в дім, моя сім'я була дуже рада мене бачити. Я їм все розповіла. Вони були в шоці...