Я одягну чорнеє плаття,
Чорніше за ніч, та без ясних зірок.
Я більше не буду занедбаним шматтям,
Мені припідніс ти життєвий урок.
У моєму волоссі цвістимуть троянди,
Саме такі, як ти дарував.
Ти віддібрав усі діаманти,
Ті що у серці моїм заховав.
Казав, що кохаєш мене до останку,
Життя віддаси ти за мою любов.
Мене цілував аж до самого ранку,
І клався, що проллєш за мене ти кров.
Твої обіцянки затьмарили небо,
Яке захищало мене від біди.
Щодня я хотіла прибігти до тебе,
Немов та рибина, що хоче води.
Мені ти збрехав про щире кохання,
Яке ти тримав у серці своїм.
Запізно дізналась про твої знущання,
Як легко ти грався з коханням моїм.
Хотіла б заплакать та стала вже горда,
Для мене тепер ти звичайний ніхто.
Не зроню до тебе я жодного слова.
Наше кохання, мов снігом змело.
Я буду іти, тримаючи рози,
На голові буде чорна вуаль.
Вона прикриватиме висохші сльози,
Що тихо бриніли, як чистий кришталь.
Ти тільки поглянь, я більше не плачу
Тебе залишила, десь там вдалині.
Надіюсь, що більше тебе не побачу,
Наше кохання втонуло на дні.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пелюстки Творчості (поезія)
PoésieМізерна жменька власних віршів, з яких і розпочався мій шлях убогого письменника. Це сад моїх думок та почуттів. Це мої квіти, які я вирощувала з любов'ю і турботою, аби потім з них скласти пишний букет поезій. Ці вірші не досконалі, і можливо, зан...
